Петро Мідянка – переможець книжкового рейтингу “ЛітАкцент року-2008?
Поет Петро Мідянка живе на Закарпатті і пише дивні вірші. Він http://gazeta-uzhgorod.com/?p=488">http://gazeta-uzhgorod.com/?p=488\">\"садить картоплю у селі, доки Юрій Андрухович їздить по Швейцаріях\". Критики дискутують про цінність творів поета, а юні митці називають його http://sumno.com/article/petro-midyanka-ekzotychnyj-patriarh-ukrajinskoji-p/">http://sumno.com/article/petro-midyanka-ekzotychnyj-patriarh-ukrajinskoji-p/\">\"екзотичним патріархом української літератури\".
У лютому 2009 року Петро Мідянка став переможцем книжкового рейтингу \"ЛітАкцент року - 2008\" у номінації \"Художня література\".
* * *
Ти під Говерлою збираєш тирличі,
Старий травнику. Постаті різьблені.
Згубили роги олені й олени,
Ватри туристські світяться вночі.
А люд гелгоче: «Модьорговош...» Туск,
Просвітлений як ліщанова ряска.
Чия ж таки вершина Унгаряска
І чий таки на Тисі славний Хуст?
Люд пропонує стьобані светри,
Знімкує звично нам місця сакральні.
А ти на чеській трудишся гуральні,
О як ридають гори і вітри.
Іване, Митре! Став тепер флорен,
Немов капкан за присілком Медвежим,
І голоси старобудайських режій
Лапають історичний наш терен.
О Срібна Земле! Хто без тебе я,
При гробі батька, в храмовім притворі?
Хрести Катедри, сніг на Чорногорі...
І булава костьольного шпиля...
Іванчику, не в Пітсбурзі умрем,
Де наркотична бродить тінь Воргола!
О срібна земле! Це «голодна воля» -
І чеське пиво, й ніредгазький крем .
Йой, браччики, прийшла така пора:
Ізнов поплюванець та бутинянська барда...
І полоз скарідний, ропуха черевата,
Давно рознюхали де затишна нора.
Хтось переступить звично твій хребет,
Заки прийде зачеканий Спаситель.
Той говерлянський знахар і цілитель.
(О господи) - на мості Ержебет.
***
На Земплін ти подався в свічкарі,
Парохій руських небагаті порти...
Рускені зниділі, недужі на сухоти,
І дротарі по селах - нестарі ...
Але на Земпліні - освічені попи,
Катедра Пряшівська мальована багато,
Самшит на цвинтарі і плекані блавати...
Але ж, свічкарю, побідуй, стерпи.
Бо ти є хлоп - не дяк , не капелан,
Коло хрестів - тепляться білі стебла,
Хоч в Капушанах на жнивах холера,
Ще можна з'їсти свіжий марципан.
Андрій Вархола - русин чи хохол?
Греко-католик, ставленик поп-арту.
Енді Воргол-це джаз і рокенролл!
Куди до нього віршнику чи барду...
І конвульсивний , і побожний «фольк»,
І чілка біла. Окуляри... Енді!
І многоликий хмародер Нью-Йорк:
Ті казино, і кока, бренді, денді.
Умре у Пітсбурзі, де соус, мармелад,
Хрести схизматиків, печальний колумбарій.
В рулетку грища, записи рулад,
Барвистий саккос, русинський вікарій.
Маразматичний вигин камбали...
О Земплін, Спіш, Нью-Джерсі та Аляска.
Із наркотичної завіси, із імли-
Дизайн супів, носовички, запаска...
***
Туман поплив на Подини гнилі,
Ти випадково захопився Шеллі...
В тій філіальній весі Терешелі
Побились фінджі й образи на склі.
Убога жіночка привандрувала в Луг,
Желярувала в дідика старого.
Хоч мало мала, та хотіла много,
А в деміурга теліпався струг.
І буждеревом пахло з-за ріки,
Де ґаздували наші дідики,
Де пану Белчеї давали по куниці.
А там, на півночі, срібліє ще гряда,
Щемка, кринична піниться вода,
Та не візьмеш горнятко від блудниці.
Тексти віршів - http://artvertep.dp.ua/news/4257.html">http://artvertep.dp.ua/news/4257.html\">звідси.
У лютому 2009 року Петро Мідянка став переможцем книжкового рейтингу \"ЛітАкцент року - 2008\" у номінації \"Художня література\".
* * *
Ти під Говерлою збираєш тирличі,
Старий травнику. Постаті різьблені.
Згубили роги олені й олени,
Ватри туристські світяться вночі.
А люд гелгоче: «Модьорговош...» Туск,
Просвітлений як ліщанова ряска.
Чия ж таки вершина Унгаряска
І чий таки на Тисі славний Хуст?
Люд пропонує стьобані светри,
Знімкує звично нам місця сакральні.
А ти на чеській трудишся гуральні,
О як ридають гори і вітри.
Іване, Митре! Став тепер флорен,
Немов капкан за присілком Медвежим,
І голоси старобудайських режій
Лапають історичний наш терен.
О Срібна Земле! Хто без тебе я,
При гробі батька, в храмовім притворі?
Хрести Катедри, сніг на Чорногорі...
І булава костьольного шпиля...
Іванчику, не в Пітсбурзі умрем,
Де наркотична бродить тінь Воргола!
О срібна земле! Це «голодна воля» -
І чеське пиво, й ніредгазький крем .
Йой, браччики, прийшла така пора:
Ізнов поплюванець та бутинянська барда...
І полоз скарідний, ропуха черевата,
Давно рознюхали де затишна нора.
Хтось переступить звично твій хребет,
Заки прийде зачеканий Спаситель.
Той говерлянський знахар і цілитель.
(О господи) - на мості Ержебет.
***
На Земплін ти подався в свічкарі,
Парохій руських небагаті порти...
Рускені зниділі, недужі на сухоти,
І дротарі по селах - нестарі ...
Але на Земпліні - освічені попи,
Катедра Пряшівська мальована багато,
Самшит на цвинтарі і плекані блавати...
Але ж, свічкарю, побідуй, стерпи.
Бо ти є хлоп - не дяк , не капелан,
Коло хрестів - тепляться білі стебла,
Хоч в Капушанах на жнивах холера,
Ще можна з'їсти свіжий марципан.
Сервус , Пане Воргол
Андрій Вархола - русин чи хохол?
Греко-католик, ставленик поп-арту.
Енді Воргол-це джаз і рокенролл!
Куди до нього віршнику чи барду...
І конвульсивний , і побожний «фольк»,
І чілка біла. Окуляри... Енді!
І многоликий хмародер Нью-Йорк:
Ті казино, і кока, бренді, денді.
Умре у Пітсбурзі, де соус, мармелад,
Хрести схизматиків, печальний колумбарій.
В рулетку грища, записи рулад,
Барвистий саккос, русинський вікарій.
Маразматичний вигин камбали...
О Земплін, Спіш, Нью-Джерсі та Аляска.
Із наркотичної завіси, із імли-
Дизайн супів, носовички, запаска...
***
Туман поплив на Подини гнилі,
Ти випадково захопився Шеллі...
В тій філіальній весі Терешелі
Побились фінджі й образи на склі.
Убога жіночка привандрувала в Луг,
Желярувала в дідика старого.
Хоч мало мала, та хотіла много,
А в деміурга теліпався струг.
І буждеревом пахло з-за ріки,
Де ґаздували наші дідики,
Де пану Белчеї давали по куниці.
А там, на півночі, срібліє ще гряда,
Щемка, кринична піниться вода,
Та не візьмеш горнятко від блудниці.
Тексти віршів - http://artvertep.dp.ua/news/4257.html">http://artvertep.dp.ua/news/4257.html\">звідси.