Увійти в інтернет-магазин
Зайти за допомогою
Нагадати пароль
/bitrix/urlrewrite.php?SEF_APPLICATION_CUR_PAGE_URL=%2Fcalendar%2Fkyyiv%2Fpersha-zustrich-u-ramkakh-istorychnoho-lektoriyu-a-posteriori-lektsiya-leonida-zaliznyaka-pokhodzhen%2F
На цей email буде вислано ваш пароль
або
Увійти
Увійти в інтернет-магазин
Зареєструватись за допомогою
або
Увійти
Перша зустріч у рамках Історичного лекторію «A posteriori»: лекція Леоніда Залізняка «Походження українців та їхніх сусідів»

Перша зустріч у рамках Історичного лекторію «A posteriori»: лекція Леоніда Залізняка «Походження українців та їхніх сусідів»

Книгарня «Є» та видавництво «Темпора» провели першу зустріч у рамках Історичного лекторію «A posteriori» 20 березня.

Історичний лекторій «A posteriori» – знання, отримані з досвіду.

Лектор – Леонід Залізняк, український археолог, доктор історичних наук, професор Кафедри археології НаУКМА, завідувач відділу археології кам’яної доби Інституту археології НАН України, автор понад трьохсот наукових праць з археології, первісної історії та етнології України. Координаторка проекту Ольга Петренко.


Огляд

Розглядаючи минуле, обговорюватимемо проблемні питання української історії. 

Залізняк.jpg

Як думаєте, коли можна говорити про національну історію будь-якого народу? Тоді, коли ми визначили народження суб’єкт народу. Водночас національна історія є наріжним каменем національної свідомості, на основі якої і відбувається формування модерних націй.

Тож відсутність чітких уявлень про час, місце та обставини зародження суб’єкта української національної історії гальмує формування національної свідомості українців, що в свою чергу стримує процес формування сучасної української нації. Проблемами етногенезу кожного народу займається етнологія — комплексна наука, що спирається на дані декількох дисциплін — лінгвістики, етнографії, антропології, археології, письмові джерела.


Версії походження українців

У наш час обговорюються три версії:

1) трипільська. Має романтичні риси, але доволі мало джерел для визнання її як наукової. Тому серйозні вчені її не розглядають.
2) ранньосередньовічна (наукова). Біля її витоків стоїть Михайло Грушевський.
3) пізньосередньовічна – радянська (імперська). У цій версії йдеться про те, що малороси з’явилися після приходу монголів на територію Київської Русі. Після Другої світової війни відбувся «перегляд» імперської історії. Радянський історик Володимир Мавродін увів в обіг поняття «давньоруська народність». У цій концепції йшлося про те, що монголи розтрощили «давньоруську народність», а на цих залишках у пізньосередньовічну добу почали формуватись т. зв. «три братні народи» — росіяни, українці, білоруси. Таким чином нібито випливає, що виникнення Московської держави було природнім. Сталін благословив цю концепцію, яка, до речі, стала офіційною в СРСР у др. пол. ХХ ст. Російська Федерація дотримується цієї концепії і досі.

Базові принципи етногенезу 

При вирішенні питань етногенезу сучасна наука базується на декількох універсальних принципах, притаманних і україногенезу.

  1. Етноси розглядаються як організми, що в певний час народжується, проходять свій життєвий цикл і обов’язково дезінтегруються та розчиняються серед сусідів.
  2. Вік етносу визначається за допомогою даних історії, мовознавства антропології, археології тощо). Також обов’язковою умовою є збереження неперервності у розвитку етносу до наших днів.
  3. Велика кількість народів Європи, що знаходяться в зоні історико-культурного впливу Римської імперії, народилася в ранньосередньовічний період V–VII cт. (німці, поляки, хорвати, серби, іспанці, чехи, українці та ін.).
  4. Варто відзначити, що європейські етноси пройшли етап розвитку, що називають, зазвичай, як племінні. Це початок середньовіччя VI-IX ст., коли попередники сучасних народів середньої частини Європи існували як племінні об’єднання та мали схожі діалекти, але мешкали на різних територіях. Так, якщо брати до уваги раннє середньовіччя, то англійці складалися з саксів, ютів, англів; поляки – зі слензян, лендзян, мазовшан, віслян, кашубів; руські (українці) – з деревлян, полян, волинян, сіверян, уличів, білих хорватів, тиверців).
  5. З початком розвиненого середньовіччя в ІХ–Х ст. згадані племінні групи консолідуються в єдині середньовічні етноси з власними державами. У цей час постали перше Англійське королівство, Празьке князівство чехів, перші німецькі, французькі держави, Перше польське королівство Пястів, держави моравів, сербів, хорватів.

Як сучасна європейська етнологія дивиться на проблему походження європейських народів

Перша фаза розвитку європейських народів — племінна, V–IX ст. Для прикладу, це були племена англів, саксів, ютів. Якщо ж говоримо про українські відповідники, то це — усім відомі зі шкільного курсу історії поляни, деревляни, волиняни, уличі, тиверці, білі хорвати.

Друга фаза — Х ст. Вищенаведені народи творять перші держави (Англійське королівство, Польське, Французьке, Німецьке, Чеське, Сербське, кінець ІХ – поч. Х ст. — держава Русь). Тож тут ми спостерігаємо універсальний закон: аналогічні державі по всій Європі належать відповідним народам.

Третя фаза — ці держави, що виникають у Х ст., зрештою перетворюються в імперії.

Ще одна закономірність – якщо імперія існує довго, вона породжує пост-імперські народи. Так, проіснувавши тривалий час, на варварській периферії Рим сприяв появі народів, що походять від завойованих (романська мовна група). Як ці народи народжуються? Результат колонізації — коли завойовники накидають свої закони завойованим територіям.

У ХІХ ст. розпалася Іспанська імперія. З’явилося близько 30-ти «дітей»: мексиканці, кубинці, аргентинці, перуанці, чілійці і т.д. Так само сталося і з Британською імперією. Її «діти» усім відомі: США, англомовні канадійці, австралійці, новозеландці, індійці тощо.

Звідки починати відлік існування слов’ян

Проблема зародження слов’янських етносів своїм корінням сягає раннього середньовіччя, доби Великого розселення слов’ян. Археологи-славісти створили карту розселення слов’ян на початку середньовіччя, яка є ключовою для розуміння проблеми народження окремих слов’янських народів, зокрема українців.

Чітко встановлено, що празька (склавини) та пеньківська (анти) культра були слов’янськими культурами і можуть вважатися батьками сучасних слов’янських народів. Вони зародилися у V ст. на території України.

У VІ–VІІ ст. анти й склавини з України розселялися на Балкани, Середній і Верхній Дунай, започатковуючи південне та західне слов’янство. Експансія нащадків людності празької та пеньківської культур на північ та північний схід в лісову зону Східної Європи започаткувала білоруський (Х ст.) та російський (ХІІ ст.) етноси. Рештки празького та пеньківського населення, що лишилися на батьківщині, стали пращурами українців. Празька культура Правобережної України трансформувалася в райковецьку, яка стала генетичним підґрунтям населення Південної Русі Х-ХІІІ ст. Саме в цей час сталася консолідація праукраїнських літописних племен в єдиний руський етнос. Останній пізніше змінив етнонім на український, як це сталося з багатьма етносами Європи. Волохи стали румунами, московити росіянами, а ляхи поляками.

Київська Русь — це давньоукраїнська держава-імперія

До її складу, окрім українців, належали балторуси (у литовському словнику так називається етнос білорусів), росіяни — фінський субстрат, також балти, балто-слов’яни (кривичі). «Молодшим братом» були великороси. Російський історик Василь Ключевський пише в 1911 р. про те, що великорос вийшов на історичну арену лише з Андреєм Боголюбським. Тож формування великоросів розпочалося тільки в XII–XIII ст. у середовищі фіно-угорців. Річка Москва перекладається як «коров’яча вода», або «мутна вода». А фіно-угорський гідронім «-гда» перекладається як «місто», або «місце»

Імперський княжий Київ породив руську мовну групу. Псково-новгородці могли бути, до речі, четвертим братом у «колисці братніх народів». Але молода Московська держава винищила псково-новгородців (Ключевський, Соловйов про це пишуть). Якщо поглянути на те, хто з братів був якого віку, то ми побачимо, що колихав «колиску братніх народів» українець. Адже ґенеза українців — V–VI ст., білорусів — ІХ ст., а московітів — Х–ХІ ст. Мешканці княжого Києва, Чернігова, Галича тринадцятого-п’ятнадцятого століття були настільки ж українцями, як жителі тогочасних Лондона, Парижа, Гнезно були відповідно англійцями, французами, поляками. Ці середньовічні етноси, якщо взяти до уваги свідомість, культуру та мову дуже сильно відімінні від їхніх сучасних нащадків, але впевнено можна говорити, що вони були українцями, або англійцями, або французами і так далі на середньовічному етапі шляху цих народів Володимир Великий та його син Ярослав Мудрий настільки ж національні українські правителі, як їх сучасники Мешко Перший та Болеслав Хоробрий - польські національні діячі.

За даними археології слов’яногенез виглядає як генетичне дерево, коріння якого на батьківщині празької культури в Північно-Західній Україні, а гілля поширилося по Центральній, Південній та Східній Європі, започаткувавши окремі слов’янські народи.

zal.jpg

Історичний лекторій «A posteriori» – знання, отримані з досвіду.

Адреса: Київ, вул. Лисенка, 3 20.03.2019 18:30
Учасники: 2
  • - Леонід Залізняк
  • - Ольга Петренко (координаторка проекту)
0 Огляд
Поділитись