Інтернет-магазин
Увійти в інтернет-магазин
Нагадати пароль
/blog/osoblyva-dumka/ukrayinski-ambitsiyi-u-polskomu-angelusi-2020/
Відновити пароль по телефону
або
Увійти
Зареєструватись
або
Увійти

Українські амбіції у польському “Анґелусі”-2020

29.10.2020
Відгук

Авторка про себе:

Філологиня, літературознавиця, викладачка зарубіжної літератури. Цікавлюся семіотикою художнього тексту, поетикою постмодерних творів, теорією читацьких стратегій. Маю найліпшу роботу у світі - читаю і обговорюю книжки з іншими читачами. Моя суперсила - читати будь-які жанри на будь-яких носіях, по кілька книжок одночасно. Моя суперслабкість - нездатність покинути книжку недочитаною. Моя нездійсненна мрія - встигати читати книги, перед тим, як купувати нові.


Премія Angelus була заснована у 2006 році за ініціативи міської влади Вроцлава, що у Польщі, на честь Йогана Шефлера. Він був втіленням людини епохи бароко – з усіма її суперечностями й химерним переплетенням життєвих шляхів. Німець за походженням, він прийняв католицизм і був радником єпископа. Був придворним лікарем сілезького герцога. Філософ, священник, богослов, аскет, поет – він під іменем Анґелус Сілезіус видавав полемічні трактати та збірки віршів й афоризмів. У XVIII столітті його творчість була дещо призабута, але у XIX польські романтики, зокрема Адам Міцкевич, наново відкрили його читачам.

Анґелус Сілезіус став знаковою постаттю для Вроцлава, значна частка громади якого складається з німців, репатрійованих поляків та переселених під час операції “Вісла” українців.

Премія Angelus – це символ багатокультурності й толерантності, поваги до свого коріння та дружнього і небайдужого інтересу до життя сусідів-європейців.

До участі у конкурсі на здобуття премії запрошуються письменники з 21 країни Центральної Європи. Кандидатів на здобуття премії можуть висувати видавництва та члени журі. Сума премії - 150 тисяч злотих, що складає близько 1 млн гривень. Відзнаку отримує опублікований польською мовою упродовж попереднього року прозовий твір, що втілює головну ідею премії – осягнення найактуальніших тем і проблем та діалог культур у сучасному світі.

Комітет премії складається з відомих письменників, літературознавців, критиків, перекладачів, журналістів. З 2013 року головою журі є український поет та літературний критик, політолог, есеїст Микола Рябчук.

“Український слід” в історії премії цим не обмежується. Власне, першого від часу заснування  “Анґелуса”  отримав Юрій Андрухович за роман “Дванадцять обручів”. У 2013 році статуетка золотого янгола з білосніжним крилом дісталася Оксані Забужко за “Музей покинутих секретів”. До речі, обидва твори були перекладені Катаржиною Котинською. У 2015 році лауреатом став Сергій Жадан з книгою “Месопотамія”, за перекладом Міхаеля Петрика і Адама Поморського.

За 25 років свого існування премія здобула чималий авторитет, що, очевидно, суттєво зміцнів у 2011 році, коли її лауреаткою стала білоруська журналістка та публіцистка Світлана Алексієвич. Вона отримала її за книгу “У війни не жіноче обличчя” і за чотири роки здобула Нобелівську премію у  галузі літератури.

На цьогорічний Angelus претендували восьмеро українців – Таня Малярчук, Наталка Сняданко, Сергій Жадан, Артем Чех, Юрій Андрухович, Марія Матіос, Олег Поляков та Олег Сенцов. Після другого етапу відбору у списку лишилося троє з них – Малярчук, Сняданко та Жадан. 

zabuttya.jpgРоман Тані Малярчук “Забуття” – це книга про пам'ять, страх смерті і пошук відповідей там, де лишилися самі тільки питання. Її можна назвати белетризованою біографією В’ячеслава Липинського – одна з двох сюжетних ліній повністю віддана під історію його життя. Скидається, що авторка з самого початку планувала участь у гонитві за “Анґелусом”, адже цей український філософ та інтелектуал – ідеальний для цього герой. “Польський українець” (чи “український поляк”?) Вячеслав-Вацлав Липинський – постать у багатьох аспектах неординарна, і при цьому майже не відома широкому загалу читачів. Ідеолог української державності, історіософ, автор концепції українського консерватизму та монархізму – його образ вивищується над шаблонними фразами з параграфів шкільних підручників про часи УНР, Центральної Ради та Директорій. Зі сторінок книги Малярчук він проступає об’ємним, рельєфним, глибоким – подібно до пам’ятника, що оживає на очах у здивованої публіки.

6402388_images_1404865348._S.jpgКнига Наталки Сняданко “Фрау Мюллер не налаштована платити більше”, як випливає з анотації, оповідає про двох подруг, що “вирушили до Берліна на пошуки щастя”. Втім, якщо ти, любий читачу, очікуєш роман на тему заробітчанства та тяжкої долі українців на чужині, то “залиш надію кожен, хто сюди заходить”. Дія роману могла б розгортатися будь-де і, за великим рахунком, будь-коли. Роман не про імміграцію. Не про Німеччину. І тим більше, не про Україну. Він радше про звичайну людину, її досвід, коли захопливий і вражаючий, а коли й небажаний і травматичний, але все-таки її власний, прожитий і пережитий. Про її життєві трагедії, драми і мелодрами (з елементами трилеру, детективу та еротики, залежно від обставин). Про один день з життя жінки за кордоном – не більше, але й не менше.

Інтернат.jpgІнтернат” Сергія Жадана – один із найважливіших текстів останніх років, що осмислює війну, її причини та наслідки, мастрід для кожного українця, роман, що втілює Zeitgeist – дух нашого з вами зламаного часу. І при цьому, найменш очікувана, на перший погляд, книга-учасниця конкурсу на здобуття “Анґелуса”. Чи вона написана на актуальну для європейців тему? Чи її герой близький польському читачеві? Чи відповідає книга основній вимозі премії про діалог культур? Амбівалентний, розгублений герой “Інтернату”, що блукає зоною АТО у пошуках втраченого часу, дороги додому та власної ідентичності водночас, – це образ суто для внутрішнього вжитку? Чи маємо ми з європейцями спільні коди для прочитання знаків, що складають художній світ роману Жадана: інтернат, дорога, зона, пси, очі військових, порожні валізи біженців та домовина на даху машини…?

Відповіддю на ці питання стало оголошення імені лауреата премії Angelus за 2020 рік Ґорана Войновича. Книга словенського письменника та журналіста “Югославія, моя батьківщина” на багатьох рівнях перегукується з “Інтернатом”.

Польський переклад твору Войновича здійснила Джоанна Поморська. Українською “Югославія, моя батьківщина” побачила світ завдяки Видавництву Старого Лева у перекладі Катерини Калитко.

Читайте також:

Отримай знижку