Топ-7 серіальних екранізацій

Карантин подарував нам купу вільного часу, а міжнародні продакшн-компанії — велику кількість якісних екранізацій, від яких неможливо відірватись. Не знаю, як ви, а я за цей рік передивилась більше сотні фільмів та серіалів, які подарували мені багато годин та ночей щирого задоволення.

І знаєте що — я отримала й отримую шаленого кайфу від цього запою. Отже, спробувала зробити свій власний топ найкращих серіалів, заснованих на книжкових творах.

1. «Нормальні Люди» (hulu & BBC), Саллі Руні «Нормальні люди» (2018)

Про роман «Нормальні Люди» ірландської письменниці Саллі Руні не написав ще хіба що лінивий. І він того дійсно вартий. Так само як і його екранізація режисерів Ленні Абрахамсон та Хетті Макдональдс та сценаристів Руні та Еліч Бірч, яка вийшла у копродакції hulu та BBC навесні 2020-го року. 

Без перебільшень та зайвої мелодрами, без жодних натяків на підлітковий кітч, яким нині певні стрімінгові сервіси заполонили свої платформи.

Це також не просто історія кохання. Точніше, це історія про те, що лише кохання, хоч яким воно не було б пристрасним, не достатньо для щасливих стосунків. Це чесна та невимушена кіноновелла, яка знову примусила мене переживати за героїв на всіх етапах стосунків, а разом з тим і етапах особистого розвитку головних героїв. Поки дивилася, сподівалася лише на те, що творці серіалу не зіпсували кінцівку. Можу запевнити, не зіпсували.

2. «Розповідь служниці» (hulu), Маргарет Етвуд «Оповідь служниці» (1985)

Багато хто вбачає в антиутопічному серіалі від hulu «Розповідь служниці», знятому за мотивами однойменної книжки Маргарет Етвуд, таке собі провидіння — все, через маски, які носили на екранах служниці. Але серіал зовсім не про те. Хоча він є все одно приголомшливо актуальним.

Жінки Гілеада виконують в основному лише одну біологічну мету — народжувати дітей, оскільки після атомної катастрофи з народжуваністю виникли проблеми. Дивитися певні епізоди нелегко через сцени жорстокості та насилля, але вимкнути серіал також важко — напружена драматургія та геніальний сценарій «підсаджують» з першої серії. З кожним епізодом глядачі дізнаються більше про обставини цього нового постапокаліптичного суспільства. Неймовірний вибір акторів, макрозйомки, деталі, музика додають серіалу додаткової емоційності та значення. Варто сказати, що лише перший сезон серіалу засновано на книзі, оскільки далі його творці вирішили розширити ідеї сучасного фемінізму. Сама Маргарет Етвуд активно допомагала впродовж зйомок, а за продовження історії, роман «Заповіти» (The Testaments), була відзначена Букерівською премією.

3. «Патрік Мелроуз» (Showtime & Sky), Едвард Сент-Обін, серія романів «Патрік Мелроуз» (1992-2012)

Неймовірний Бенедикт Камбербетч вже давно мріяв зіграти політоксичного та травмованого власним батьком аристократа-наркомана Патріка Мелроуза, який бореться зі своїми власними демонами дитинства за допомогою алкоголю, пігулок та героїну.

Німецький режисер Едвард Бергер разом зі сценаристом Девідом Ніколлсом геніально перетворюють історію Патріка Мелроуза у божевільний танець, в якому герой намагається протверезіти й зіткнутися зі злочинами, які його родина вчинила проти нього.

З часів «Страху і огиди в Лас-Вегасі» та «На голці» ніхто не зіграв наркомана з такою віртуозністю, як Камбербетч. І можна було б довго писати про геніальність Бенедикта, до якого я маю таки слабинку, але не можна недооцінювати блискучу гру другорядних персонажів, як то батьків Патріка, ролі яких виконують американська акторка Дженніфер Джейсон Лі та англо-австралієць Г'юґо Вівінг.

Едвард Сент-Обін вклав у свої романи тонкий психологізм та саркастичне соціальне спостереження. Серіалу це також вдалося: і це частина його шарму. Тверезий тріумф екранізації «Патріка Мелроуза» полягає у запереченні щасливого кінця. Замість рішень ми спостерігаємо за стратегіями виживання, які важко опрацювати, і тому разом із головним героєм ми щоразу опиняємось на тонкому льоду.

4. «Відьмак» (Netflix), Анджей Сапковський, серія романів «Відьмак» (1993-2013)

20 грудня 2019-го року Netflix оприлюднив нову екранізацію культової саги «Відьмак» з Генрі Кавіллом у головній ролі, заснованої на серії романів Анджея Сапковського. Я подивилась серіал у день його прем’єри, точніше у день і ще трохи у ніч. «Польська версія автентичніше», «Там багато недостовірностей», «Єнніфер мала бути не такою» — чимало галасу наробила ця екранізація, на яку, так само як і я, чекали фанати «Відьмака» по всьому світу. Мені сподобалось. Великою мірою сподобалося, зізнаюсь, завдяки прекрасно підібраному головному актору Кавіллу, який виявився ну просто ідеальним Геральтом. І ні — не через його досконалі фізичні форми, а через майстерне втілення різних рис головного героя — як холоднокровного винищувача монстрів, так і вдумливого та ліричного чоловіка, здатного до саморефлексії та любові.

Той, хто трохи знає про всесвіт відьмаків, також отримає задоволення від того, що в серіалі з’являються різні чудовиська та монстри. Однак творці також припустили, що багато глядачів можуть бути не знайомі з цим всесвітом, тож той чи інший діалог між персонажами серіалу допомагає новачкам зорієнтуватися у «Відьмаку».

Так само, як роман та відеоігри, серіал «Відьмак» торкається таких соціальних проблем: расизм, дискримінація, класові відмінності та упередження. Водночас - чітко пояснюється, куди веде просте чорно-біле мислення і що відбувається, якщо ви не готові щось ставити під сумнів. І хоч би які розголоси не супроводжували вихід серіалу, але тепер ми знову з нетерпінням чекаємо на другий сезон у 2021-му році.

5. «Сестра Ретчед» (Netflix), спіноф за романом Кена Кізі «Над зозулиним гніздом» (1962)

Сестру Ретчед не можна назвати прямою екранізацією, оскільки це окремий спіноф, який розповідає власну історію медсестри Мілдред. Метою тут, як і в тогорічному Джокері, є пояснення, чому людина може перетворитися на деспотичного монстра. З перших серій розвиток подій є досить суперечливим. З одного боку, глядач швидко помічає, що головна героїня не цурається великих жертв для досягнення своїх цілей. З іншого боку, вона все ще шокована методами лікування в клініці, які є чим завгодно, але не гуманними.

Серіал також намагається зобразити портрет суспільства кінця 1940-х років, демонструючи жахи психіатрії, корумпованих політиків та одностатеве кохання, яке на той час ще сприймалося психічною хворобою.

6. «Неортодоксальна» (Netflix), Дебора Фельдман «Неортодоксальна: скандальне відкидання моїх хасидських коренів» (2012)

Есті, мініатюрна і допитлива молода головна героїня серіалу «Неортодоксальна», ніколи не мала шансів у своїй суворій релігійній спільноті — про це глядач дізнається з перших хвилин цієї тривожної історії. «Вона ніколи не була для вас достатньо хорошою», — каже свекруха своєму синові, чоловікові Есті, коли остання раптово зникає. «Один рік — і немає досі дитини», — продовжує свекруха, оскільки її невістка пропустила єдину мету, яку ультраортодоксальна громада в районі Вільямсбург у Нью-Йорку поставила перед молодою дружиною. Естер, відома як Есті, рятується від цього безрадісного єврейського світу, переїжджає до Берліна і нарешті наздоганяє своє минуле.

Сценарій серіалу переставляє фрагменти історії молодої жінки та частково розширює їх. А німецька режисерка Марія Шредер майстерно знаходить майже біблійні образи для феміністичної історії визволення.

Так, наприклад, вони відмовляються від багатьох зручностей, замість англійської говорять на їдиш, уникають контактів з неєвреями, надягають перуки на поголених молодих жінок та влаштовують шлюби своїх дітей. Вони розуміють Голокост як Божу кару за те, що європейські євреї були недостатньо побожними.

Шира Хаас блискуче грає тендітну Есті, яка крокує новим світом із розплющеними очима, зачарована і вражена свободою та абсурдами, які зберігає життя поза стінами її релігійної громади. Але серія стосується не лише культурних відмінностей між суворо регламентованим та ліберальним суспільством, а й молодої жінки, яка виявляє свою особистість та сексуальність. Окрім цього, серіал описує подвійні стандарти, які час від часу з’являються в хасидському балансі між традицією та сучасністю.

Книга Дебори Фельдман ще не перекладена українською, але щиро сподіваюсь, що це буде невдовзі виправлено.

7. «Ферзевий гамбіт» (Netflix), Волтер Тевіс «Ферзевий гамбіт» (1983)

«Ферзевий гамбіт» увірвався разом з другою хвилею коронавірусу у світ і так само заполонив усі заголовки медіа. Новий шедевр від Netflix, який може випустити чергову «вибухівку», б’є усі рекорди.

Багаторівневий серіал, заснований на однойменному романі 1983 року Волтера Тевіса, розповідає про дівчину-сироту Бет Хармон, яка виявляє неабиякі здібності до шахів, так само, як і неабиякий потяг до транквілізаторів, а пізніше — до алкоголю.

Компоненти успіху, як і завжди, незмінні: блискуча гра Ані Тейлор-Джой, яка закохала в себе не тільки серіальну шахову спільноту 1960-х років, а й глядачів по всьому світу, прекрасно адаптований сценарій, майстерна постановка та вдалі спецефекти, які примусили, бодай, не тільки мене згадати правила цієї старої як сам світ гри.

Історія Бет Хармон вигадана, але паралелі із реальними шахівниками тут також простежуються. Найбільші гросмейстери нерідко були ексцентричними, психічно нестійкими або просто божевільними.

А 60-річний режисер і автор Скотт Франк та його 81-річний співавтор Аллан Скотт показують, що люди похилого віку також можуть розповідати бурхливі історії емансипації. Ну бо, звісно, «Ферзевий гамбіт» - не тільки про шахи, і не тільки про проблеми алко- чи наркозалежності головної героїні. Проблеми батьків і дітей, проблеми дорослішання, гендерна дискримінація, Холодна війна — це перелік далеко не всіх тем, які втілені в цьому крутезному мінісеріалі. І тут так само знову хочеться, щоб роман Волтера Тевіса був найскоріше перекладений українською.

Фото на банері: Ольга Кімерлінг