Інтернет-магазин
Увійти в інтернет-магазин
Нагадати пароль
/blog/osoblyva-dumka/sutsilnyj-kupol/
Відновити пароль по телефону
або
Увійти
Зареєструватись
або
Увійти

Суцільний купол

15.01.2021
Відгук

Автор про себе:

PR-менеджер. Колишній книгар, який переконаний, що людям не подобається читати лише тому, що вони обирають не ті книжки. Книжковий блогер, що не любить нудних книжкових розмов.

Ми всі звикли до спокою. Наше життя розмірене і, за винятком маленьких турбот та негараздів, ми не помічаємо тих, хто захищає цей спокій. Тих, хто вмирав і вмирає заради нього. Ні, я зараз не говорю про ветеранів Другої світової війни. Нам ця дата здається такою далекою, наче ця війна була тисячу років тому, хоча її страшний відголосок до сих пір лунає. Я не кажу про пандемію та пов’язані з нею обмеження. І цього разу я не буду говорити про лікарів, які також рятують наші життя у цей непростий для всього людства час. 

Я кажу про ту війну, яка триває до сих пір, про той весь жах 2013-2014 років, які сколихнули нашу державу. Я говорю про тих людей, які до останнього захищали нас і продовжують це робити - про наших славетних «кіборгів» та військових.

Нам зручно жити у власному невіданні. Нам комфортно створювати довкола себе непроглядний купол, у середині якого ми будуємо власний світ, заперечуючи реальність. Та наше життя зовсім не таке. 

Деякою мірою я також живу у власних світах, я намагаюсь не приймати жорстокість цього життя. Я часом заплющую на все це очі, адже забуття – воно таке солодке. Та це не вихід. Це лишень веде до мороку, адже поки ми всі забуваємо про кров та біль – вона нікуди не зникає.

Я не буду казати, що ми повинні пам’ятати героїв, я не буду говорити, що ми повинні знати власну історію. Я лишень скажу, що нам потрібно прокинутись, ми повинні розплющити очі і відкрити свої серця.

І саме сьогодні 16 січня - в день, коли відзначається День пам’яті захисників Донецького аеропорту, ми можемо спробувати це зробити. Для багатьох з нас це звичайна історія, для багатьох з нас «кіборги» - це лише слово, яке може асоціюватися не з українськими героями, які боронили 242 дні Донецький аеропорт, а з персонажами комп’ютерної гри Cyberpunk 2077.

Та як там не було, є люди, які пам’ятають ціну нашого затишку. Є люди, котрі хочуть, щоб інші також пам’ятали про українських супергероїв. Саме тому й виник цілий пласт не лише ветеранської літератури, а й книжок про бойові дії від людей, яким до сих пір болить, які до сих пір пам’ятають ціну власного життя.

Доця.jpgЗараз існує безліч літератури на цю тематику, такої, як «Доця» Тамари Горіхи Зерня, котра отримала відзнаку книги роки за версією BBC Україна у 2019 році. 

Дії роману якого розгортаються у 2014 році на Донбасі. Дівчина втрачає все: дім, сім'ю, роботу, мрії. Та вона тримає у своїх руках надію. Надію на те, що разом можна подолати будь-які труднощі.

Дівчина розпочне нове життя, в якому будуть і радість, і сум. Та головне - вона намагатиметься врятувати людей, які помирають заради нас.

Сліди на дорозі.jpegОдна з найпопулярніших сьогодні книг із військових споминів - це славнозвісна книга Валерія Ананьєва «Сліди на дорозі», в якій Валерій розповів про війну очима звичайного солдата, про справжню дружбу, страхи та невідомість.

Я змішаю твою кров із вугіллям.jpgАбо публіцистика, автором якої є Олександр Михед, - «Я змішаю твою кров з вугіллям», в якій письменник зібрав свідчення людей, що пережили вибухи, втратили все, та попри це все одно намагаються жити на території, на якій весь час лунають постріли.  

за спиною.jpgЧи художній роман про непросту долю дівчини у книзі Гаськи Шиян «За спиною», де мова про жінку, котра заплуталась не лише у своїх почуттях, а й у власному житті.

Аеропорт.jpgПерераховувати такі книги можна довго, та сьогодні мені особливо хотілось згадати про дві, які описують саме подвиги наших «кіборгів». Одна з них - це всім відомий роман «Аеропорт», автор якої - Сергій Лойко. Так, ви можете сказати, що скільки можна згадувати про цю книгу, та на мій погляд, про неї потрібно згадувати весь час, щоб зрозуміти своїх героїв. Для тих, хто не знає, або забув, то в книзі мова про останні п’ять днів захисту аеропорту…

Це художня річ, що основана на реальних подіях. Ця книга не лише про війну, а й про ціну кохання, політику та справжню непохитну віру.

Сергію вдалося легко переплести власну фантазію зі справжніми, вже історичними, подіями захисту власної землі від ворогів, яких, до речі, багато з нас і досі вважають друзями. Деякою мірою цей роман важко читати, адже наші рани ще не загоїлись. 

Автор просто бере і описує реальні події без прикрас. Жорстоко, трохи цинічно і водночас жахливо. Мені подобається такий формат, коли вимисел межує з реальністю, бо так мені легше сприймати і усвідомлювати криваву історію нашої України.

ад 242.jpegНа відміну від книги «Аеропорт», книжка «Ад 242. Історія мужності, братерства та самопожертви» є публіцистикою з деяким сухим присмаком, який може залишитись у вас ще надовго, адже тут вже без жодних ілюзій та фантазій розкривається справжнє пекло оборони Донецького аеропорту. В ній зібрано понад сто інтерв’ю, світлини, репортажі та свідчення людей, які змогли вижити у смертельному бою. 

У книзі люди відверто розповідають, що пережили, кого втратили, про що шкодують і з ким більше не зможуть розділити вечерю. Це одна з найважчих книг для сприйняття, адже ми доволі часто відхрещуємось від реальності. Та після прочитання цієї книжки важко заснути, адже на її сторінках розгорнулась справжнє життя звичайних людей, які стали героями, про яких ми поволі забуваємо…

Мені ще є, що вам розповісти, я можу довго складати різноманітні топи з рекомендаціями для прочитання на цю тему, та це нічого не змінить, якщо ми самі не забажаємо жити усвідомлено і з розумінням того, що наше життя – це наслідки наших дій.

Читайте також:
Коментарі
Марго Налісна
16.01.2021

Сильний текст.


Отримуйте знижки та книжкові анонси на пошту
small_image