Інтернет-магазин
Увійти в інтернет-магазин
Нагадати пароль
/blog/osoblyva-dumka/pro-ukrayinski-retro-shpyhunski-romany/
Відновити пароль по телефону
або
Увійти
Зареєструватись
або
Увійти

Про українські ретро-шпигунські романи

23.08.2021
Відгук

Автор про себе:

Продавець-консультант запорізької книгарні «Є», трішки автор, трішки музикант, філолог.

За останні два десятки років на українському ринку значною кількістю поширилися так звані детективи, часовою локацією для яких стає початок ХХ століття. І це аж ніяк не є погано. Тенденція і справді вимальовується дуже перспективна і радісна, позаяк, виявляється, читачів дуже цікавить і сама епоха, й територія описаних сюжетів (в більшості це Західна Україна і пограниччя), а також сама тематика творів – злочини, кримінальний світ, авантюризм та значна крихта романтизму. Напевно, не можна буде не згадати тут про Бориса Акуніна, з якого у наших читачів і почалася ця любов до детективів, проте наразі ми маємо і своїх, доволі сильних і цікавих авторів, що ніяк не поступаються авторові фандорінського циклу. Тут варто згадати цикли про Адама Вістовича Богдана Коломійчука, «Помилку капітана Жеграя» та «Трибунал апостолів» Василя Добрянського, дилогію про Нічного репортера Юрія Винничука, умовний «Львівський цикл» Андрія Кокотюхи, твори Янкевича, «Порцеляновий погляд» Дмитра Безверхнього та інші.

Зрештою, саме таких творів стає все більше, що не може не радувати. Але наразі лишається питання визначення самого жанру, і про це говорять самі автори.

Власне, чи правильно називати твори такого типу ретро-детективами? І якщо ні, то яка має бути цьому альтернатива.

Говорячи якраз про визначення жанру вищезгаданих творів, найчастіше згадується термін «історико-кримінальний» або «ретро-шпигунський» роман. І хоч перше визначення виглядає доволі всеохоплюючим, дозволяючи читачеві відразу зрозуміти напрямок книги, проте не відтворює бодай атмосфери описаних подій, позаяк слово «кримінальний» має за собою значною мірою лише наявність самого злочину. 

У той же час, термін «ретро-шпигунський роман» і не зобов’язує читача надто добре розбиратися в епосі, про яку буде йти мова у творі (визначення «історичний», навпаки, здатне відлякати пересічного читача), і не зводиться лишень до мотиву вбивства, дозволяючи авторові додавати інші пригодницькі елементи.

Саме це визначення дозволяє краще проаналізувати деякі з вищезгаданих творів, або ж, навпаки, саме вони стануть в нагоді для якнайточнішого визначення жанру. Візьмемо, до приладу, романи Богдана Коломійчука. У його романі «Готель «Велика Пруссія»», окрім того що події відбуваються у Берліні, Познані, власне Пруссії та інших містах, комісарові Адаму Вістовичу доводиться не тільки розслідувати вбивство, але й бути замішаним у мафіозній справі, що протистоїть російським шпигунам. А сюжетна лінія з колишньою дружиною додає романові ноток елегантного романтизму, такого собі привабливого шарму. Схожа ситуація і в «Експресі до Галіції», де окрім детективної лінії навколо вбивства звичайного, на перший погляд, перекладача ще й розгортається історія російського втікача-вельможі з немаленькою сумою статків. Також дуже майстерним видається те, як авторові вдається декілька сюжетних ліній гармонійно переплітати між собою, що створює ефект більшого фабульного підґрунтя, при цьому даючи можливість відійти лишень від канви вбивства.

Не менш цікавим видається і детективний цикл про Марка Криловича Юрія Винничука. Перший роман – «Нічний репортер» оповідає нам про вбивство кандидата в очільники Львова, до якого долучаються ще й німецька, радянська і польська контррозвідки, а у «Віллі Деккера», окрім ефектного маніяка на прізвисько «Цинамоновий душій», перед читачем постає історія про вивезення євреїв до Палестини, які почали зникати, так і не дібравшись до названого місця. Тут так само відчутний цей ретро-ефект, позаяк атмосфера міжвоєнного Львова передана просто фантастично.

Отже, попри уже встановлені «правила гри», називати такі авантюрні твори, що відправляють читача у минуле, «ретро-детективами» видається не зовсім правильним, адже окрім детективу там присутні й інші, не менш цікаві, а іноді й важливіші події, які просто не вкладаються в рамки «детективу». Отже, визначення «ретро-шпигунський роман» здається найбільш наближеним до відповідності і, на це є надія, буде частіше використовуватися при описах вищезгаданих та інших творів, не применшуючи при цьому їх, без сумніву, важливу цінність.

Читайте також:

Отримуйте знижки та книжкові анонси на пошту
small_image