Інтернет-магазин
Увійти в інтернет-магазин
Нагадати пароль
/blog/osoblyva-dumka/pro-shcho-chytayut-kiborhy/
Відновити пароль по телефону
або
Увійти
Зареєструватись
або
Увійти

Про що читають кіборги

13.01.2022
Відгук

Авторка про себе:

Письменниця, громадська активістка, художниця, головна редакторка та співзасновниця україно-німецького журналу «Gel[:b]lau», голова та співзасновниця ГО «Українське Ательє Культури та Спорту» в м. Штутгарт. Закінчила Донецький Національний Університет за фахом «Англійська мова та література» та Штутгартський Університет Медіа за фахом «Реклама та маркетингові комунікації». З вересня 2019-го року - авторка «Українського Тижня». Народилась в Донецьку, наразі живу та працюю в Штутгарті.

Напередодні Дня пам'яті захисників донецького аеропорту говоримо про книги, які читають кіборги.

Його звати Юлій, позивний – «Цезар», йому 25 і він кіборг.

Його насичене життя кардинально змінилося у розквіт підліткового віку. Коли він вирішив захищати Україну.

Закінчуючи середню школу, Юлій вже знав, куди піде навчатись. Він закінчив музичну школу за класом саксофон. 

s_ФОТО 1_Юлій, позивний Цезар.jpg

Юлій, позивний «Цезар»

Був молодим і активним юнаком, що полюбляв тусити в клубах, насолоджуватися ритмами сучасних стилів музики, яку, до речі, і сам вчився писати. Він з легкістю потрапив на бюджетне навчання до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Вивчав звукорежисуру, мав багато планів на майбутнє, амбіції. Але трапився Майдан. Потім події на сході. Юлій вирішив, що навчання нікуди не дінеться та має зачекати. А тому пішов добровольцем у підрозділ Сил Спеціальних Операцій. Далі війна. Операції. Тренування. Відрядження. Донецький аеропорт. Після повернення з війни Юлій продовжив своє навчання вже за військовим фахом та закінчив Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Юлій жартує, що в школі не надто любив читати, але зараз намагається багато читати, щоб заповнити усі свої прогалини.

s_Людина у високому замку.jpgГоворячи про військову прозу, Юлій згадує, що під гнітом посттравматичного синдрому йому спочатку було цікаво таке читати, але потім він припинив тим займатися через дискомфорт та болючі спогади. На заміну цьому прийшли пригодницькі романи. «Понад усе люблю читати про шпигунів та розвідувальні структури. Можливо, тому що це частково пов’язано з моєю спеціальністю. З останнього прочитаного дуже сподобалась книга українського автора Романа Свіріпи «Агент „N“ Живи ще раз». Чимось вона мені нагадала «Людину у високому замку» Філіпа Діка. Така собі українська пародія та захоплива історія українського шпигуна, який працює проти Росії. Не можу не згадати й англійського майстра шпигунських трилерів Джона Ле Карре. На жаль, не всі його романи вийшли в українському перекладі, як, наприклад, культові «Шпигун, що прийшов з холоду» та «Шпигун, вийди геть!» Ще можу відзначити книгу Руслана Борти «Стандарти хотівших у НАТО», яку я прочитав з великим задоволенням. Весело та дотепно.“

s_Ісламська держава.jpgОкрім цього, Юлій полюбляє книги про геополітику та історію війська. Як, наприклад, «Спогади» Карла Ґустава Маннергейма чи книги Френсіса Фукуями. «Часу просто катастрофічно не вистачає. Доводиться читати багато фахової літератури, оскільки хочу далі продовжити навчання. Тому й віртуальна черга художніх книг лише збільшується. Є й такі книги, які не зовсім легко даються для прочитання. «Ісламську державу» Олександра Коренькова так і не надолужив, бо не зміг продертися крізь довгі та важкі для сприйняття імена. Мозок закипає. А от шпигунські пригоди мені якраз допомагають відпочити та насолодитися процесом читання. Це ще з книги «Акваріум» Віктора Суворова почалося, мабуть. На його книжках я й збудував цю пристрасть до шпигунських книжок». — ділиться Юлій.

Читайте також:

Отримуйте знижки та книжкові анонси на пошту
small_image