Інтернет-магазин
Увійти в інтернет-магазин
Нагадати пароль
/blog/osoblyva-dumka/pro-literaturni-pidsumky-roku/
Відновити пароль по телефону
або
Увійти
Зареєструватись
або
Увійти

Про літературні підсумки року

30.12.2021
Відгук

Авторка про себе:

Філологиня, літературознавиця, викладачка зарубіжної літератури. Цікавлюся семіотикою художнього тексту, поетикою постмодерних творів, теорією читацьких стратегій. Маю найліпшу роботу у світі - читаю і обговорюю книжки з іншими читачами.

s_Лісова пісня. Збірка.jpgМинулий 2021-ий рік почався «під знаком Лесі» — країна у єдиному пориві відзначала 150-річчя від дня народження Лесі Українки. Звичайно, не обійшлося без традиційних конкурсів на краще читання поезії, літературних вечорів і вистав за мотивами «Лісової пісні», але масштаб цьогорічного святкування дійсно вражав: виставки живопису, костюмів та витворів ужиткового мистецтва, літературні, музичні і хореографічні проєкти, круглі столи та онлайн-дискусії, симфонічні концерти і театральні спектаклі. І, нарешті, вихід у світ довгоочікуваного і буквально «намоленого» повного і нецензурованого зібрання творів Лесі Українки у 14 томах.

Перші 1500 примірників розійшлися бібліотеками та робочими кабінетами авторського колективу, але вже наступний наклад поповнює колекції книголюбів по всіх куточках країни і світу. Крім того, оцифрована версія видання викладена у вільний доступ для всіх поціновувачів поезії та драматургії видатної письменниці.

Утім, чи не найбільша інтрига останніх років так і залишилася інтригою — для мене це, поза всілякими сумнівами, вихід анімаційного фільму «Мавка». Минають роки, минають ювілеї Лесі Українки, все тече і все міняється. Як міняються і дати релізу та о́брази Мавки з кожним наступним трейлером.

Не минуло і 30 років (власне, минуло 29), як на державному рівні нарешті з’явилася «Стратегія розвитку читання на 2021-2025 роки», що за ініціативи Міністерства культури та інформаційної політки була розроблена Українським інститутом книги та затверджена у Комітеті Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики. Концепція популяризації читання була «на часі» вже давно. Тепер справа за втіленням.

Головні книжкові події року

Довгоочікувані та омріяні події року — весняний Київський Книжковий Арсенал та осінній Львівський BookForum, — як і передбачалося, вийшли якщо не такими велелюдними, як позаминулого року (цього року їх сукупно відвідало понад 40 тисяч читачів, порівняно із 80 тисячами у 2019-му), то вже точно більш насиченими, ніж можна було сподіватися у нашу буремну пандемічну епоху. 

В часи, коли більшість світових книжкових фестивалів проходять у дистанційному чи, щонайменше, гібридному форматах, реалізувати таку масштабну подію без втрат чи компромісів — справа неможлива.

Утім, дискусії, що точаться навколо ККА, Букфоруму чи інших подібних заходів між книговидавцями, книгопродавцями, менеджерами і маркетологами, авторами і перекладачами пропонують різні відповіді на питання про їхню доцільність чи недоцільність, рентабельність чи збитковість, репутаційні здобутки чи втрати. Здається, єдині, хто в цих умовах неодмінно лишається у виграші — це читачі. Дорослі і маленькі книголюби, які на кілька днів потрапляють у максимально комфортний для себе простір — простір ідей, книжок і кави, зустрічей з улюбленими авторами та їхніми автографами. Чи можна бажати більшого?

Що по преміях?

s_Іван і Феба.jpgУ березні Шевченківський комітет визначив найкращих письменників за версією Шевченківського комітету. У номінації «Література» головна премія країни дісталася Оксані Луцишиній за роман «Іван і Феба» (ВСЛ, 2019), а в номінації «Публіцистика і журналістика» — Станіславу Асєєву за збірку есеїв «В ізоляції» («Люта справа», 2018).

У червні були підведені підсумки Міжнародної Букерівської премії. Лауреатом 2021 року став Девід Діоп за книжку «Вночі вся кров чорна». Він став першим французьким письменником, який отримав Міжнародного Букера.

Лауреатом цьогорічної Букерівської премії став письменник з Південноафриканської Республіки Деймон Галгут із романом «Обіцянка».

Нобелівським лауреатом з літератури став прозаїк Абдулразак Гурна. Нобелівський комітет відзначив його творчість «за безкомпромісне та співчутливе розуміння наслідків колоніалізму та долі біженців у прірвах між культурами та континентами».

Навіть неозброєним оком видно тенденцію, що відображає увагу читачів і критиків до окремих тем та проблем. Критики невипадково називають 2021 рік «роком Африки в літературі».

Абдулразак Гурна народився в Танзанії, живе у Великобританії, викладає в університеті та пише про проблеми міграції та пов’язані з нею культурні ризики. Прозаїк і драматург Деймон Галгут з ПАР розкриває теми родинної історії та апартеїду. Француз із сенегальським корінням Девід Діоп розповідає історію свого роду і народу у Першій світовій війні.

Схоже, сімейні драми, національні травми та маловідомі сторінки історії і досі є складниками рецепту любові критиків та читачів. Хто б міг подумати.

Мій дід танцював краще за всіх.jpgМіжнародних премій додалося і в скарбниці українських авторів. Одна з найпомітніших з них — польська премія «Ангелус», що вручається письменникам із Центральної Європи. Цього року «золотого янгола» отримала Катерина Бабкіна та її книга «Мій дід танцював краще за всіх» у перекладі Богдана Задури («Комора», 2019). 

Зауважу, що за 16 років існування премії її отримали четверо українців — крім цьогорічної переможниці Катерини Бабкіної, журі відзначало також твори Юрія Андруховича (2006), Оксани Забужко (2013) і Сергія Жадана (2015).

s_Хто ти такий.jpgs_Союз Радянських Речей.jpgs_Про що писати.jpg

У грудні були оголошені імена переможців конкурсу, що його вже протягом 16 років проводить українська редакція ВВС News. У номінації «Книга року ВВС» перемогу здобув Артем Чех за книжку «Хто такий?» («Meridian Czernowitz», 2021). У номінації «Дитяча книга року» переміг Петро Яценко з книжкою «Союз Радянських Речей» («Портал», 2020). Премію у номінації «Есеїстика» отримав Андрій Содомора за книжку «Про що писати» («Апріорі», 2021).

s_Ласощі для Медора.jpgs_Лексикон націоналіста та інші есеї.jpgs_Світлий Шлях.jpg

Лауреатом премії імені Юрія Шевельова з есеїстики став Андрій Бондар за книжку «Ласощі для Медора» (ВСЛ, 2021). Спеціальну відзнаку «Амбасадор української есеїстики у світі» отримав Микола Рябчук за книгу «Лексикон націоналіста та інші есеї» (ВСЛ, 2021). Спеціальну відзнаку «За відданість правам людини й мужність письма» отримав Станіслав Асєєв за книжку «Світлий Шлях»: історія одного концтабору» (ВСЛ, 2020).

Книжкові тренди року

Поговоримо про тренди 2021 року? 

Передусім, нон-фікшн. Переможна хода науково-популярної, документальної та бізнес-літератури, розпочата вже деяку кількість років тому, триває. При цьому, особливу цікавість читачів викликають (авто)біографії та книги на історичну тематику.

s_Мрії мого батька. Історія про расу і спадок.jpgs_Канцлерка. Дивовижна одіссея Ангели Меркель.jpgs_Шляхетна сила. Моє життя, мій футбол.jpgs_Зелене світло.jpgs_Will. Вілл.jpg

Варто тільки поглянути на байопіки, що вийшли у 2021 і стали світовими бестселерами (і, до речі, дуже швидко з’являються в українських перекладах): «Мрії мого батька. Історія про расу і спадок» Барака Обами від Yakaboo Publishing, «Канцлерка. Дивовижна одіссея Ангели Меркель» Кеті Мартон від «Лабораторії», «Шляхетна сила. Моє життя, мій футбол» Андрія Шевченка від «Нашого формату», «Зелене світло» Метью Маккконагі та «Will» Вілла Сміта від «Book Chef».

Зріс попит на нон-фікшн для дітей і підлітків.

s_Овва як бува! Абетка з історії України.jpgs_Союз Радянських Речей.jpgs_Квіти біля четвертого.jpgs_Реактори не вибухають.jpgs_Скриня.jpg

Небанальні абетки («Овва, як бува! Абетка з історії України» Олесі Мамчич), довідники про СРСР («Союз Радянських Речей» Петра Яценка), комікси про Майдан («Тато» Олександра Ком’яхова), книги про Чорнобиль («Квіти біля четвертого» та «Реактори не вибухають» Катерини Міхаліциної) і Голодомор («Скриня» Катерини Єгорушкіної) — з’являється дедалі більше видань, що «говорять» (або допомагають в цьому батькам) з дітьми на непрості, т.зв. «дорослі» теми.

Комікси і графічні романи.

Маю для вас тільки назви видавництв: «Видавництво», «UA Comix», «Боривітер», «Mal`opus», «Рідна мова», «Vovkulaka»... І зазначу, що українські оригінальні комікси нині ні на крок не поступаються перекладним.

Чимдалі популярнішими стають «непаперові» формати.

При цьому частка аудіокниг якщо і збільшується, то не дуже суттєво. Натомість з’являється все більше подкастів, ютюб-каналів, телеграм-каналів, книжкових блогів і влогів та подібного. Світові тікток-тренди на популяризацію книжок до нас ще не докотилися (або радше ми не докотилися до них, хе-хе), але все очевиднішою стає тенденція до втілення базової людської потреби «поговорити про книжки». При цьому, знайти «співрозмовника» серед авторів проєктів можна на будь-який смак, тематику і рівень читацьких скілів. Від подкасту про літературу і філософію «Kult: Podcast» від Тетяни Огаркової та Володимира Єрмоленка, «Станція 451» Олександра Михеда та ютюб-каналу Ростислава Семківа та Віри Агєєвої «Шалені авторки» до телеграм-каналу «Непозбувний книгочитун», ютюб-каналів «Greampy Readerka», «На пошуки грамоти!» та клубу «Фантастичні talks». Формати різні, незмінне одне — непідробний інтерес авторів і авторок до книжкових і навколокнижкових світів.

Автори VS Критики

Тут без змін. Чубляться.

І до гарних новин.

Їх, вочевидь, було більше, ніж три. Проте мені закарбувалися саме ці.

19 лютого було офіційно розпочато державну програму «єПідтримка», що має на меті а) підтримати культурну сферу, що відчутно постраждала внаслідок карантинів та локдаунів і б) заохотити українців вакцинуватися. За інформацією одного з банків, задіяного у програмі, 43 % його клієнтів, що отримали від держави 1000 гривень, витратили їх у книгарнях. Що дає підстави сподіватися, що наступні соцопитування про стан читання в Україні покажуть хоча б трохи кращі результати, ніж вони показували протягом останніх кількох років (дозволимо собі трохи помріяти).

s_Справа Василя Стуса.jpgЦей рік став тріумфальним для книги «Справи Василя Стуса» Вахтанга Кіпіані, у березні автор та видавництво Vivat здобули перемогу в апеляційному суді і домоглися скасування заборони на поширення книги. Наклад книги тим часом сягнув (і перевищив) цифру у 100 тисяч примірників. Поза сумнівом, книгу можна вносити до списку українських бестселерів (однак кейс, скажемо прямо, не для всіх).

s_Пригоди Тома Сойєра. Пригоди Гекльберрі Фінна.jpgs_Пригоди Гекльберрі Фінна.jpgs_Біле Ікло.jpg

І ще одна новина прийшла до нас із системи правосуддя. У жовтні одеський суд чи не вперше в історії України зобов’язав двох крадіїв до умовного терміну та прочитання  художніх творів. У переліку — романи Марка Твена «Пригоди Тома Соєра» і «Пригоди Гекльберрі Фінна», книга Джека Лондона «Біле Ікло» та вірш Тараса Шевченка «Минають дні, минають ночі…». З одного боку, мені б не дуже хотілося, щоб літературу робили частиною «каральної педагогіки», а з іншого — тішить, що існують судді, що читають книги і цитують їх у своїх вироках. Хай би їх було побільше.

Звісно, трохи не так я уявляла реалізацію «Стратегії розвитку читання», але, як-то кажуть, «Йой, най буде».

Читайте також:

Отримуйте знижки та книжкові анонси на пошту