Інтернет-магазин
Увійти в інтернет-магазин
Нагадати пароль
/blog/osoblyva-dumka/pro-kiplinha-malenkoho-vusatoho-ochkaryka-shcho-stav-natsionalnym-symvolom/
Відновити пароль по телефону
або
Увійти
Зареєструватись
або
Увійти

Про Кіплінга – «маленького вусатого очкарика», що став національним символом

28.12.2020
Відгук

Автор про себе:

Письменник-мариніст, перекладач, афорист, кандидат історичних наук. Перший в Україні та Східній Європі фахівець з історії морського розбою, автор понад ста статей та нарисів з історії піратства, двох дюжин науково-популярних книжок і двох пригодницьких романів про джентльменів удачі. Зробив власний переклад роману Р.-Л. Стівенсона «Острів Скарбів», виданий у Львові 2018 року.

30 грудня 1865 року в індійському місті Бомбеї народився Джозеф Редьярд Кіплінг – майбутній класик британської літератури, один із найвідоміших прозаїків та поетів кінця XIX – першої третини XX століття. В останні дні цього року ми відзначаємо 155 років з дня його народження. Вітчизняний читач знає про нього переважно як про автора історій про Мауглі та інших дитячих казок, хоча творчий доробок письменника не вичерпується лише книжками для малечі.

1(2).jpg

Портрет Р. Кіплінга. Створено в Калькутті (Індія) 1892 року.

Безхмарне дитинство Редьярда завершилося в шестирічному віці, коли батьки відправили його на навчання до «старої доброї Англії». Англія виявилася старою, проте зовсім не доброю.

З жовтня 1871 до квітня 1877 року Редьярд мешкав у приватному пансіонаті подружжя Холловеїв, де зазнав принижень і жорстоких знущань з боку господині. Через емоційну травму в нього розвинулося хронічне безсоння та різко погіршився зір.

Згодом Кіплінг згадував: «…улюблена тітка часто запитувала мене, чому я ніколи нікому не розповідав про те, як зі мною поводилися. Але діти розповідають не більше, ніж тварини, і те, що з ними відбувається, вони сприймають як встановлене одвіку. Діти чітко уявляють, що чекає на них, якщо вони розкриють таємниці в’язниці до того, як залишать її».

1878 року батьки віддали Редьярда до школи-інтернату «Юнайтед сервісес коледж», засновану офіцерами індійської служби та англо-індійськими чиновниками у Вестворд-Гоу (Девоншир). Школа готувала хлопчиків для служби в армії і стала для юного Кіплінга суворим випробуванням. Але спартанські умови навчання й виховання зміцнили його характер. Про це він пізніше написав у романі «Сталкі та компанія» (1899).

2(3).jpg

Перші видання двох "Книг джунглів".

Через поганий зір Редьярд не мав перспектив продовжити військову кар’єру, і восени 1882 року батько забрав сина до Індії, де влаштував кореспондентом «Цивільного та військового вісника» в Лахорі. У 1886 -1887 роках на шпальтах цього вісника Кіплінг опублікував 39 оповідань, більшість з яких згодом увійшла до збірки «Звичайні історії з пагорбів» (надрукована в Калькутті в січні 1888 року).

«Я добре пам’ятаю, з яким нетерпінням відкрив його першу книжку «Звичайні історії…», – згадував Конан Дойл. – Я прочитав її з захопленням і зрозумів не тільки те, що в літературу прийшов новий сильний письменник, а й те, що з'явилась якась нова манера оповіді, дуже відмінна від моєї – я ж щосили намагався ретельно відпрацювати та майстерно розгорнути сюжет. Але тут все виходило якось само собою... Його історії були грубо зліплені, проте справляли величезне враження – а це ж найголовніше. Тоді я переконався, що писати можна по-різному, що існує метод набагато кращий за мій, хоча, можливо, і недоступний для мене».

3(2).jpg

Перше видання роману “Кім”.

У листопаді 1887 року Кіплінг перейшов працювати до газети «Піонер» та, паралельно з написанням репортажів, швидкими темпами створював усе нові й нові художні твори. Наступного року вийшло друком ще 41 оповідання, об’єднане в шість збірок («Три солдати», «Рікша-привид», «Малюк Віллі Вінкі» та ін.).

На початку 1889 року Кіплінг вирішив їхати до столиці Британської імперії – Лондона. У березні він вирушив у тривалу мандрівку в східному напрямку: через Бірму (М’янму), Сінгапур, Гонконг та Японію – до Сан-Франциско, потім подорожував Сполученими Штатами і в Ельмірі (штат Нью-Йорк) завітав у гості до Марка Твена. Згадуючи про їхню двогодинну розмову, Марк Твен з властивим йому гумором повідомив, що пише продовження історії Тома Сойєра, але ще не вирішив, чим її закінчити: Тома «або виберуть до Конгресу, або повісять». Американець також жартома порадив Кіплінгу «спочатку збирати факти, а потім перекручувати їх, скільки душі завгодно».

У жовтні того ж року Кіплінг прибув до Англії, де про нього як про «цілковитого генія» вже знали та неабияк захоплювалися його оповіданнями «індійського циклу».

«Найбільш впливовою силою в дні мого студентства був кіплінгізм, – розповідав автобіографічний герой Герберта Веллса. – У середині дев’яностих років цей маленький вусатий очкарик, який, здавалося, ніколи не перестає відчайдушно жестикулювати, цей володар важкого підборіддя, який з хлоп’ячим ентузіазмом волав про дієвість сили та лірично захоплювався звуками, фарбами і навіть запахами Імперії, цей чарівник, який відкрив нам світ машин, дрантя, інженерів і молодших офіцерів та перетворив професійний жаргон у поетичний діалект, став мало не національним символом».

1890 року був опублікований роман Кіплінга «Світло згасло». Вважається, що прототипом головної героїні цього твору була Фіолет Гаррард (його «перше кохання»), яка колись відповіла на палкі почуття юнака відмовою. Випадкова зустріч з нею стала причиною нервового зриву письменника. За порадою лікарів він 1891 року вирушив у подорож до Південної Африки, Австралії та Нової Зеландії, але, дізнавшись про смерть свого друга Волкота Белестьє, терміново повернувся до Лондона. У січні наступного року він одружився із сестрою небіжчика – Керолайн Белестьє. Шлюб був щасливим, у подружжя народилося троє дітей: дві доньки та син.

4(3).jpg

Україномовне видання роману Р.Кіплінга "Зухвалі капітани" у перекладі А. Санченка.

Найбільшу славу принесли Кіплінгу твори, написані між 1894 та 1910 роками. Це, перш за все, збірки оповідань «Книга джунглів» (1894) та «Друга книга джунглів» (1895), головним героєм яких став Мауглі; чудовий роман для підлітків «Зухвалі капітани» (1896), який надихнув Джека Лондона на написання «Морського вовка»; збірки поезій «Сім морів» (1896) і «П’ять націй» (1903); роман «Кім» (1901); збірка «Такі собі казки» (1902), а також збірка оповідань та поезій «Нагороди та феї» (1910), до якої увійшов написаний 1895 року вірш «Якщо…».

1907 рік став роком світового визнання літературного генія Кіплінга: першим – і наймолодшим – з англійських письменників він отримав Нобелівську премію з літератури.

5(3).jpg

Місце поховання Кіплінга у Вестмінстерському абатстві.

Редьярд Кіплінг помер у ніч на 18 січня 1936 року внаслідок кровотечі від виразки дванадцятипалої кишки. Його прах був похований у Кутку поетів у Вестмінстерському абатстві, поруч з могилами Чарльза Дікенса та Томаса Гарді.

Читайте також:

Отримуйте знижки та книжкові анонси на пошту

Тільки зараз!

Знижки до дня сім'ї

до -50% на все

Детальніше
Знижки до -50%