Інтернет-магазин
Увійти в інтернет-магазин
Нагадати пароль
/blog/osoblyva-dumka/pro-defo-robinzona-i-p-yatnytsyu/
Відновити пароль по телефону
або
Увійти
Зареєструватись
або
Увійти

Про Дефо, Робінзона і П’ятницю

10.09.2020
Відгук

Автор про себе:

Письменник-мариніст, перекладач, афорист, кандидат історичних наук. Перший в Україні та Східній Європі фахівець з історії морського розбою, автор понад ста статей та нарисів з історії піратства, двох дюжин науково-популярних книжок і двох пригодницьких романів про джентльменів удачі. Зробив власний переклад роману Р.-Л. Стівенсона «Острів Скарбів», виданий у Львові 2018 року.

13 вересня виповнюється 360 років з дня народження англійського письменника, публіциста, комерсанта і – не дивуйтеся – таємного агента Даніеля Дефо. 

1.jpg
Даніель Дефо на гравюрі XVIII століття

Більшість читачів ще зі шкільної лави знає Дефо як автора пригодницького роману «Робінзон Крузо».

Уперше надрукований в Англії у квітні 1719 року, роман Дефо «Робінзон Крузо» став сенсацією, згодом був перекладений ледь не всіма мовами світу і дотепер залишається улюбленим твором як дітей, так і дорослих.

2.jpg
Титульний аркуш першого видання роману "Робінзон Крузо"

У чому секрет такої тривалої популярності «Робінзона Крузо»?

Для мене «Робінзон» - це не лише дивовижні пригоди головного героя на суші та на морі, але й справжня енциклопедія виживання людини в екстремальних умовах безлюдного острова.

Колись, ще в шкільні роки, я був зачарований тим, як письменник майстерно описує повсякденне життя Робінзона на лоні дикої природи. Описує так, ніби сам прожив на тому острові 28 років 2 місяці та 19 днів!

Звичайно, мені було цікаво дізнатися, які реальні події наштовхнули Дефо на думку написати книжку про пригоди Робінзона Крузо та його товариша – індіанця П’ятницю.

Згодом, вивчаючи історію заморських експедицій, я знайшов відомості про їхніх прототипів. Обоє виявилися учасниками піратських мандрівок у Тихому океані та змушені були «робінзонити» на острові Мас-а-Тьєрра в архіпелазі Хуан-Фернандес. Першим туди потрапив індіанець Вілл, другим – шотландець Александер Селкірк.

3.jpg
Портрет Вільяма Дампіра. Художник Томас Мюррей.

4.jpg
Пам'ятник Александеру Селкірку в його рідному місті Ларго (Шотландія).

Про пригоди індіанця Вілла англійська публіка дізналася з книжки колишнього пірата Вільяма Дампіра «Нова подорож навколо світу» (Лондон, 1697 рік). Вілл і Дампір плавали на борту піратського корабля «Трійця», який у грудні 1680 року став на якір біля острова Мас-а-Тьєрра. Одного разу, в січні 1681 року, на обрії з’явилася іспанська ескадра, і перелякані пірати були змушені терміново покинути острів. У морі вони виявили, що Вілла на борту немає – індіанець пішов на полювання, і через поспіх його товариші просто забули про нього. «Робінзонада» Вілла тривала до березня 1684 року. Того дня до острова підійшов піратський фрегат «Насолода холостяка», на борту якого за дивним збігом обставин перебував Вільям Дампір. «Ми одразу взяли шлюпку, - згадує Дампір, - і вирушили на берег, щоб подивитися на індіанця… якого залишили тут, коли нас вигнали звідси три іспанські кораблі…» І далі: «Цей індіанець прожив тут на самоті понад три роки… Він мав із собою рушницю та ніж, невеликий ріг пороху і трохи куль; коли вони закінчилися, він примудрився за допомогою насічок на ножі розпиляти ствол рушниці на дрібні шматочки, з яких зробив гарпуни, наконечники списів, гачки і довгий ніж, спочатку розігрівши окремі частини на вогні, який добув, вдаряючи кременем від рушниці об шматок рушничного ствола… Гарячі шматки заліза він кував і гнув камінням… а відтак пиляв своїм зубчастим ножем….

За допомогою таких інструментів… він добував провізію, яку міг дати йому острів: то кіз, то рибу. Він розповів нам, що спочатку, перш ніж зробив гачки, був змушений їсти тюленів, м’ясо яких малоприємне на смак; але згодом вже не вбивав тюленів – хіба що для того, щоб виготовити лини, розрізаючи для цього тюленячі шкури на тонкі смужки. У нього був будиночок – або хатина – за півмилі від моря, збудований з козячих шкур; його кушетка, або барбекю з жердин, була встановлена на висоті двох футів від землі... У нього не залишилося одягу, бо той, що він мав… зносився; тільки кругом талії висіла шкура».

Ще більш вражаючою виявилася історія Александера Селкірка. Він був учасником експедиції вже відомого нам Вільяма Дампіра і служив помічником капітана Томаса Стредлінґа на судні «П’ять портів».

Стредлінґ, посварившись з Дампіром, пішов від нього до острова Мас-а-Тьєрра, де у жовтні 1704 року посварився також із Селкірком. У розпал сварки розлючений шотландець захотів залишитися на березі: сподівався, що незабаром на острів прийде якесь інше судно і забере його. Проте сталося не так, як гадалося. «Робінзонада» Селкірка тривала більше чотирьох років – до лютого 1709 року, коли на Мас-а-Тьєрру прибули кораблі корсарської експедиції Вудса Роджерса. Головним штурманом експедиції виявився… Дампір. Але про життя Селкірка на безлюдному острові написав не він, а капітан Роджерс, який після закінчення експедиції написав книжку «Крейсерська подорож навколо світу» (Лондон, 1712).  

5.jpg

6.jpg
Титульні аркуші книжок Вільяма Дампіра і Вудса Роджерса

«Він мав при собі одяг, постільні приналежності, кремінну рушницю, трохи пороху, кулі, тютюн, сокиру, ніж, казанок, Біблію ... математичні інструменти і книги, - розповідає Роджерс. - Він забезпечив себе настільки добре, наскільки це було можливо; проте в перші вісім місяців йому було вкрай важко проганяти меланхолію і жах, залишившись у повній самоті в такому безлюдному місці. Він побудував собі дві хатини з перцевого дерева, покрив їх очеретом і обклав шкурами кіз, яких він вбивав з рушниці… Коли ж порох закінчився, він став добувати вогонь шляхом тертя двох шматків перцевого дерева, покладених на коліна. У меншій хатині… він куховарив, а в більшій спав, займав себе читанням, співав псалми і молився; так що, за його словами, він був кращим християнином тут, на самоті, ніж будь-коли раніше…

Подолавши меланхолію, він іноді бавився тим, що вирізав на деревах своє ім'я і дні, що минули відтоді, як залишився тут. Спочатку йому дуже дошкуляли дикі коти та щури... Коли він спав, щури гризли йому ноги і одяг. Щоб уберегтися від них, він вирішив заманити до себе котів, підгодовуючи їх козячим м'ясом... Він також приручив кілька козенят, щоб забавляти себе, а потім співав і танцював з ними та своїми котами...»  

Додаткові відомості про «робінзонаду» шотландця повідомив англійській публіці журналіст Річард Стіл, який 1713 року взяв у Селкірка інтерв’ю. Отже, коли Дефо почав писати свій славетний роман, він мав принаймні три джерела інформації про життя людини на безлюдному острові: спогади Дампіра про індіанця Вілла, розповідь Роджерса про Селкірка і спогади самого Селкірка, записані Стілом.

Читайте також:

Лови момент!

Знижка -15% на ВСЕ

Діє до 11:00 30.10.2020

Промокод: YE15

*діє на 99% асортименту, не сумується зі знижками

Отримай знижку 15%