Інтернет-магазин
Увійти в інтернет-магазин
Нагадати пароль
/blog/osoblyva-dumka/ohlyad-knyzhky-viktor-robot-shchodennyk-zbyracha-planet-anastasiyi-lavrenishynoyi/
Відновити пароль по телефону
або
Увійти
Зареєструватись
або
Увійти

Огляд книжки «Віктор_Робот. Щоденник збирача планет» Анастасії Лавренішиної

09.08.2021
Відгук

Авторка про себе:

Письменниця і книжкова блогерка. Координаторка конкурсу «Дитяча Коронація»-2021, медіакоординаторка Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова», викладачка літературної майстерності і книжкового блогерства в інформаційно-творчому агентстві «ЮН-ПРЕС» Київського Палацу дітей та юнацтва. Засновниця та модераторка Літературного клубу Оксамитки у київській книгарні "Zakapelok". Оповідання публікувалися у багатьох колективних збірках, зокрема, "Теплі історії в конвертах", "Їде маршрутка..." і "Кудафудра". Народилася у Хмельницькому, живе у Києві.

«Квазарнутися можна, яка крута книжка», - подумала я, прочитавши «Віктор_Робот. Щоденник збирача планет» Анастасії Лавренішиної.

Що там - у майбутньому? Людям завжди було цікаво це знати. А письменники можуть навіть вигадувати те, що з’явиться у майбутньому. І буває так, що їхні вигадки втілюються в життя. Наприклад, Марк Твен описав ще у 1898 році сучасні відеодзвінки. Герберт Веллс у 1901 році написав про те, що у майбутньому з’явиться багато кухонних приладів, фріланс та інтернет-доставка. І, звісно, саме від нього пішло те, що людство почало мріяти про машину часу, яка поки що існує лише у книжках (коли вже це станеться?). Рей Бредбері у «Марсіанських хроніках» передбачав, що людям таки вдасться завоювати Марс (привіт, Ілоне Маск!). Вважають, що найбільше передбачень зробив письменник Жуль Верн – аж 108, з них багато чого уже стало реальністю, наприклад, акваланги, гелікоптери, літаки, телебачення тощо. Ще варто згадати Айзека Азімова, який описав в оповіданні «Я, Робот» три закони робототехніки - обов’язкові правила поведінки для роботів. А письменниця Анастасія Лавренішина у 2021 році створила теорію про першу штучну планетну систему у книжці «Віктор_Робот. Щоденник збирача планет». І в певному сенсі ця теорія уже здійснилася – хоча б у мультику.

«Читай книжку – дивись мульт!» - написано на обкладинці «Віктор_Робот». Справді, разом з опублікуванням цієї книжки на екрани українських кінотеатрів вийшов мультик з такою ж самою назвою. Мені пощастило спочатку потрапити на перегляд мультфільму, а потім прочитати книжку. 

Сценаристкою мультика є авторка книжки Анастасія Лавренішина. Мультик зовсім не повторює сюжет книжки, а є її продовженням. Чому так? Бо книжка є по суті передбаченням і поясненням того, як можна зробити штучну планетну систему, а у мультику ми уже бачимо її створеною у всій красі.

До того ж цей мультик демонструє значний прогрес української анімації, яка не повторює голлівудські фішки. Тут немає значного екшену, особливо спочатку, тут є велика любов до своєї справи і намагання показати це візуально гарно. Мультик справді дуже красивий!

А от книжка, на мою думку, значно складніша за сам мультик: якщо не маєш хоча б елементарних знань з фізики і робототехніки, то зрозуміти конструкцію штучної планетної системи вдасться не на всі 100 відсотків.

Хоча книжка і написана у вигляді щоденника, але головний герой Марко Гут розмірковує про доволі складні речі, пояснює, як збирається те все створювати, висловлює гіпотези і проводить досліди – прямо, як досвідчений дорослий науковець. Думаю, він просто хотів зафіксувати свої думки так, як він це розуміє, наче те, що записав у своєму щоденнику, більше ніхто не прочитає. Можливо, це й правильно, бо у щоденнику ми можемо прочитати також його підліткові переживання з нотками гумору. Але це все, зауважу, відбувається у далекому майбутньому, із книжки можна дізнатися, що Марко Гут вчиться у 5 класі за програмою «Астрофізика та кібернетика», мріє виграти Всесвітню олімпіаду з робототехніки «Нові можливості», яка відбувається на Планеті Конференцій - Місяці. Для цього він проектує робота-механіка і це йому дуже подобається.

Марка надихає ще одна річ, якої не уникнути навіть у майбутньому – це кохання. Він закохався у дівчину Зоряну і задумав створити штучну планетну систему, на якій вони будуть жити разом.

І саме це найкраща для нього мотивація. Це можна простежити у його щоденникових записах: «Її зіниці – чорні діри. Я провалювався в них кілька разів. Це так, наче потрапляєш у часову кишеню. Час іде чи не йде – ніяк не в’їду? Мені здається, між нами є якийсь взаємозворотний струм. Щоразу, коли зачіпаю її ліктем, мене шпигає. Дивно. Ми наче протон з нейтроном в атомі водню – зустрілись, щоб не розлучатися». Романтично, правда?

До речі, на сторінках книжки можна знайти ще чимало малюнків - своєрідних ескізів штучної планетної системи з поясненнями, як вона може функціонувати і яка деталь за що відповідає, а ще наткнутися на схему робота-механіка, якого дівчинка Віка, онучка Марка Гута, у мультику назве Віктором на свою честь.

Це досить символічно, бо Віктор означає «переможець», а саме цей робот-механік може лагодити усе, бо він бачить схеми і те, що у них зламано, і спілкується милими коміксними баблами (на форзацах книжки є пояснення цих кумедних баблів).

Взагалі у книжці «Віктор_Робот. Щоденник збирача планет» багато уваги приділено двом речам - роботу-механіку, якого герой спроектував, зібрав і зрештою розбив об стіну, і ремонтує його лише наприкінці, і першій штучній планетній системі.

Книжка має мультикове обрамлення: робот Віктор прилітає на Землю до Віки, щоб дізнатися, як була створена штучна планетна система, яку Марко Гут назве іменем своєї коханої – Зоряна. Віка знаходить щоденник свого діда, з якого ми цю історію і дізнаємося.

Особливо мені сподобалися вигадані словечка-новотвори, от як квазарнутися – бути враженим, приголомшеним, гнівний вираз «Трясця його матриці!» тощо.

Наприкінці книжки є так званий словничок збирача планет, в якому можна знайти тлумачення астрофізичних понять, а також математично-кібернетичні терміни та сленг програмістів на кшталт фіксити, баг, дрібнософт тощо.

Так що з цієї книжки точно можна дізнатися багато слів і зрозуміти їх. Можливо, когось ця книжка навіть надихне стати винахідником. От берете, читаєте, а потім за описом і кресленнями створюєте першу в історії штучну планетну систему. Недарма ж письменники вигадують щось нове і пророкують неймовірні винаходи у майбутньому.

Книжка Анастасії Лавренішиної «Віктор_Робот. Щоденник збирача планет» - це історія однієї мрії, великої-великої мрії Марка Гута створити першу штучну планетну систему, яка таки здійснилася. «Спочатку була Мрія» - так починається щоденник збирача планет. Ще там є фраза: «Люди створені, щоб бажати. Всесвіт – щоб виконувати бажання», яка мені перегукується зі схожою цитатою з роману Пауло Коельйо «Алхімік». Тож «Віктор-Робот» - це ще один приклад того, що мрії справді здійснюються, якщо докладати до цього безліч фантазії і чимало зусиль. Мрійте і дійте! І пам’ятайте настанову Марка Гута, яка є епіграфом до цієї книжки: «Без багів (тобто дефектів, збоїв) не може бути успіху».

Читайте також:

Отримуйте знижки та книжкові анонси на пошту