Інтернет-магазин
Увійти в інтернет-магазин
Нагадати пароль
/blog/osoblyva-dumka/misiya-vryatuvaty-biblioteku-ohlyad-knyzhky-luyi-stovell-drakon-u-bibliotetsi-/
Відновити пароль по телефону
або
Увійти
Зареєструватись
або
Увійти

Місія: Врятувати бібліотеку! (Огляд книжки Луї Стовелл «Дракон у бібліотеці»)

30.09.2021
Відгук

Авторка про себе:

Письменниця і книжкова блогерка. Координаторка конкурсу «Дитяча Коронація»-2021, медіакоординаторка Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова», викладачка літературної майстерності і книжкового блогерства в інформаційно-творчому агентстві «ЮН-ПРЕС» Київського Палацу дітей та юнацтва. Засновниця та модераторка Літературного клубу Оксамитки у київській книгарні "Zakapelok". Оповідання публікувалися у багатьох колективних збірках, зокрема, "Теплі історії в конвертах", "Їде маршрутка..." і "Кудафудра". Народилася у Хмельницькому, живе у Києві.

«Прочитай мене!» – прошепотіла мені книжка британської письменниці Луї Стовелл «Дракон у бібліотеці», коли я намагалася обрати якусь одну з безлічі дитячих книжок для читання, блукаючи бібліотекою. Ні, це не жарт – книжка сама захотіла, щоб я її прочитала. І щойно я її взяла до рук, захопила у свій полон.

Ця книга про те, як діти не люблять читати і як їх зацікавити читанням, а ще про те, як врятувати бібліотеку і заодно увесь світ.

e739.jpgЛюбите ходити у бібліотеки? Американський письменник-фантаст Рей Бредбері практично виріс у бібліотеці, вважаючи своїми найкращими друзями саме авторів книжок. Та у бібліотеці справді легко загубитися без бібліотекарів, які підкажуть і порадять цікаву книжку. Але інколи твоя книжка може тебе сама знайти. Саме так сталося з головною героїнею книжки «Дракон у бібліотеці» Луї Стовелл – дівчинкою Кіт.

Кіт страшенно не любить читати, тим паче не бачить сенсу читати влітку під час канікул. Але її друзі Джош і Аліта дуже люблять ходити в бібліотеку і читати все нові й нові книжки. Особливо про пригоди Денні Фанданго. Ось як говорить Аліта:

«Мені треба роздобути нову книжку про Денні Фанданго! Якщо ми не підемо по неї просто зараз, то всі примірники розберуть. А я цілісінький РІК чекала, коли дізнаюся, що ж там станеться далі».

Нагадує, як ми усі чекали кожен наступний том про Гаррі Поттера? До речі, саме сага про Гаррі Поттера багатьох нечитунів перетворила в активних читачів і читачок. І як цікаво було за цим спостерігати. Все-таки є певна магія у деяких історій, яка й приваблює і заохочує читати.

Але справді привернути увагу дітей до книжок не так і просто. Дівчинка Кіт не любить читати і зовсім не хоче йти до бібліотеки, але ради друзів таки вирушає туди. І несподівано для самої себе опиняється у бібліотечному світі, який вражає її до глибини душі.

Як ви обираєте книжки? Коли Кіт опиняється у бібліотеці, директорка Фейт запитує її, які їй подобаються історії, що саме її цікавить, щоб знайти і підібрати відповідну книжку. Виявилося, що дівчинка любить палити багаття, досліджувати, щось робити надворі і небезпеку. Ох, краще б вона не торкалася книжки «Небезпечні тварини»! Бо дівчинка раптом виявляє в собі дивовижну здатність проникати у книжковий світ і переживати усе, наче наяву. От якби вона не розгорнула ту книжку у бібліотеці, то, мабуть, і не зрозуміла б справжню магію книжок і бібліотек, в яких живуть книги. До речі, саме це свідчить про те, що книжка живе саме тоді, коли її читають, коли гортають її сторінки, коли проживають написану історію. А ще Кіт з’ясовує, що вона справжня чарівниця. Уявляєте її здивування? А вона думала, що читання книжок – це досить нудне заняття.

От як директорка бібліотеки Фейт пояснює Кіт магію читання:

«Це чарівний простір, що його створює книжка, коли її читають. Цей простір ніде не розташований у фізичному світі. Це щось на кшталт… книжкової душі».

Ось як, виявляється, це називається. Ми, коли читаємо, потрапляємо у чарівний простір книжки. Фантастика просто!

Директорка бібліотеки розповідає Кіт про те, що те, що ми уявляємо під час прочитання, залежить також від самого читача. Тобто у кожного читача може бути власний погляд на книжку, у кожного свої враження, бо кожен читач унікальний: він має свої вподобання, ті книжки, які читав нещодавно, а ще має певний настрій під час читання, і це, звісно, впливає, на загальне враження від книжки.

Бібліотекарка Фейт показує Кіт світ книжкових чарів, а ще книгосховище, де ростуть книгодерева:

«Лагідне зеленкувате світло осяювало кору. Увесь стовбур був розписаний словами, але мови цієї діти не знали. Листя на дереві було зелене, та коли Кіт придивилася, то збагнула, що ніяке то не листя, а сторінки у формі листочків – блідо-зелені сторінки з темно-зеленими написами».

Ось такий чарівний книжковий світ відкривається перед Кіт та її друзями, а також перед читачами цієї книжки. Звісно, у бібліотеці є навіть дракон – недарма ж книжка називається «Дракон у бібліотеці». І це ще одна таємниця цієї бібліотеки.

Мені особливо сподобалася у книжці згадка про читання вголос – це те, що я практикую на зустрічах мого дитячого і дорослого літклубу. Одним із завдань Фейт для Кіт стає читання книжки вголос для маленьких дітей.

А Кіт просто ненавидить це робити: «Читання вголос було для Кіт сущим жахіттям. Гірше за напад павуків (це хіба що лоскітно), гірше за плісняву на бутерброді в судочку (завжди можна обгризти довкола цвілі)». А ви любите читати вголос?

І, звісно ж, ця книжка не була б такою яскравою і захоплюючою без персонажа, з яким потрібно боротися – це бізнесмен Гедріан Солт, який хоче купити приміщення бібліотеки і на її місці побудувати ще один торговельний центр.

Ось так він каже: «Кому тепер потрібні бібліотеки? Є ж інтернет!». Саме з такою проблемою стикаються герої книжки. Як вони її вирішують і які пригоди з ними стаються, дізнаєтеся, коли таки дочитаєте. Бо ця книжка справді варта прочитання. Адже проблема закриття бібліотек також існує у реальному світі, і деякі з них потрібно неодмінно рятувати.

«Дракон у бібліотеці» Луї Стовелл на основі пригодницького сюжету показує потрібність і значущість бібліотек, а також розкриває деякі таємниці, зокрема, чому у бібліотеках має зберігатися тиша і порядок на полицях, і чому книжки потрібно читати: «Історії самі собою – це вже магія. Але ми мусимо дбати про те, щоби ХТОСЬ неодмінно їх читав».

І що дуже радує у цій книжці: останній розділ називається «Читання з власної волі». Інтригує, правда? Бажаю вам усім читати саме з власної волі. Затишного і захоплюючого читання!

Читайте також:

Отримай знижку