Приходь
Календар
Грудень 2016
П В С Ч П С Н
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Спілкуйся
Опитування

Мій улюблений формат заходів у Книгарнях "Є"

Дивитися результати

Завантаження ... Завантаження ...

Звична екзотика: Україна виступила спеціальним гостем Фестивалю європейських літератур

Організатори і гості літературного Фестивалю, що відбувся 15 – 18 листопада у французькому місті Коньяк, не пошкодували, що залучили українське письменство до європейського контексту.

«Це був свого роду виклик, – підсумувала в розмові з Тиждень.ua директор заходу Софі Жюльєн. – Спочатку, аби запросити саме Україну, доводилося переконувати то тих, то інших. Сьогодні, в останній день урочистостей, я можу сказати впевнено: ми не помилилися».

Книжковий салон та конференції, показ кінофільмів та різноманітні дебати, дегустація української кухні та музичні концерти... Концепція фестивалю передбачає можливості поставити окремо взяту культуру в загальний європейський контекст. І якщо в Іспанії, яку запрошували торік, або в Італії, яка стане гостем заходу наступного року, нема проблем із приналежністю до європейського культурного поля, з Україною досі не все так просто. Як на рівні автостереотипів самих українців, так і в ставленні до нас з боку громадян ЄС.

Спільний кордон

Найбільшу конкуренцію українському письменству на Фестивалі європейських літератур справило тепле осіннє сонце. «Якби не ця шикарна погода, людей би назбиралося ще більше» – переконували організатори. Але мовилося це більше задля годиться. Публіки не бракувало. Відчувалося, що фестиваль давно став органічною частиною чепурного старовинного містечка.

За двадцять з гаком років існування культурницької ініціативи тільки дві країни, що не входять до ЄС, презентували в Коньяку свою літературу: це Україна та Норвегія. «Так само як і Норвегія, Україна має спільний кордон з Європейським Союзом, – пояснила цей вибір Тиждень.ua директор фестивалю Софі Жюльєн. – Коли в 2009 році перекладач Ірина Дмитришин запропонувала запросити Україну, задум нам відразу сподобався. Ми не помилилися, коли погодилися: кількість відвідувачів з минулого року не тільки не зменшилася, а навпаки – зросла. Але щоб українське зерно проросло на західно-європейському культурному ґрунті, потрібний час. Люди зацікавилися, нині треба підтримати цей інтерес до України. Наступного року ми плануємо запросити Сергія Жадана — його книга якраз вийде у французькому перекладі. Сподіваюся, що французькі видавці будуть далі перекладати українських авторів. Адже без перекладів, в певному сенсі, країна не існує»

Євросумісність та комплекси

«Українська література перебуває в стані геніальної дитини, якій все дозволено, – зазначив, виступаючи на одній з конференцій Юрій Андрухович. – Після століть табу, цензури, заборон ми насолоджуємося цілковитою свободою, ми відчуваємо несамовитий екстаз від вседозволеності...»

«От навіщо було його запрошувати? – прокоментувала керівник одного з українських видавництв, присутня на фестивалі. – Література — це відповідальність. І перед читачем, і перед світом — за імідж тої країни, яку репрезентуєш.»

Там, де українці тривожно дослухалися до кожного слова своїх спікерів, аби раптом не виправдовуватися з того чи іншого приводу, іноземна публіка поводилася поблажливо. З-поміж відвідувачів заходу очевидну більшість складали французи — мешканці міста Коньяк та його околиць. Більшість з них до цього часу небагато знали про Україну. Тому й не могли, за визначенням, бути прискипливими до нюансів.

Коло запрошених письменників насправді визначив переклад. Романи Андрія Куркова, Юрія Андруховича, Любка Дереша, Марини Левицької, Анни Шевченко та Марини і Сергія Дяченків видані французькою. Їх могли прочитати члени народного журі, які голосують за спеціальні призи, а також фахові літературні критики Франції, які, зокрема, виступали модераторами конференцій.

«Я прочитав твори всіх тих українських письменників, які взяли участь у фестивалі, – розповів Тиждень.uaЮбер Артюс, французький літературний критик та письменник. –Українська література, на мій погляд, не є ані гіршою, ані кращою ніж, скажімо, американська, мексиканська, чеська чи будь-яка інша. Я працюю на цьому фестивалі щороку, і можу вам сказати: людей прийшло не менше, ніж завжди. Іспанію, приміром, ми знаємо набагато краще, але інтерес, як виявилося, аналогічний. Натомість, перекладених з іспанської романів на порядки більше. Оце і вся відмінність». На думку пана Артюса, «українці даремно переживають стосовно своєї євросумісності. Вона є — за визначенням, бо всі ми належимо до спільної європейської культури».

«Схоже на те, що український дискурс поступово починає рухатися по висхідній, – зауважив у розмові з Тиждень.ua Раймон Клярінар, журналіст тижневика «Курьєр Інтернасьональ». – Набирається критична маса знання про Україну. Повільно, крапля до краплі, але справа робиться. Поступово ж зникають і неоднозначні стереотипи, які існували стосовно українства та підживлювалися його опонентами. Те, що таке місто як Коньяк, з його престижем, з його розмаїттям культурних ініціатив присвячує свій Фестиваль європейських літератур знайомству з Україною, створює численні нові можливості. Будемо відверті: до чемпіонату Євро-2012 дехто і не здогадувався, що існує така держава. Нині ж вони дістали можливість дізнатися: за словом «Україна» існує цілий світ, ціле життя».

Отакі вони, перші кроки української літератури на французькій землі. Хтось казав, що з фестивалем ми «дещо поквапилися»: варто було б дочекатися більшої кількості перекладів. Інші заперечували, що лише участь у подібних заходах зводить в один час в одному місці видавців, авторів та перекладачів. Нові зустрічі — передумови нових проектів, а в перспективі — чому б і не майбутніх успіхів, зрілих, яскравих мистецьких ініціатив?

«Все могло б бути досконаліше, – прокоментувала Тижню натхненниця української участі у фестивалі, викладач паризького Інституту Східних мов та цивілізацій, перекладач та історик літератури Ірина Дмитришин. – Але коли колишній кандидат у президенти Сеголен Руаяль цитує українського письменника Василя Барку, а голова Національного центру книги Франції посилається на Вольтера, щоб сказати, що «Україна завжди прагнула свободи», відпадає потреба в доказах, що українська культура поступово стає повноправною складовою спільної європейської спадщини. Про ефективність фестивальних промоцій дізнаємося через рік чи два. Але передумови до просування зарубіжної літератури за кордоном створюються саме так».

 

З сайту Тиждень.ua

5 відгуків

  1. Lauri Oneil

    Українська література йде сією стежкою з самого початку XIX віку, стала на сю дорогу ще тоді, як в великоруській літературі не було й мови про національність та народність. Котляревський, Квітка, Артемовський писали чистим народним язиком, брали сюжети з народного бита ще до того часу, як один українець Гоголь тільки що закладав своїми творами реально-національну й народну літературу в Великоросії, а другий український геній Шевченко вже виявив в своїх творах національно-народне прямування в таких рельєфних фарбах, яких ми не бачимо в великоруській літературі і навіть в європейських літературах.

  2. Myra L. Bartlett

    Цього року Україна стала почесним гостем Фестивалю Європейських літератур у м. Коньяк (Франція), що традиційно збирає представників літератур європейських країн. З 15 по 18 листопада за підтримки Посольства Франції та Французького інституту в Україні на серію зустрічей було запрошено письменників та видавництва України з метою кращого знайомства з їх творчістю та діяльністю. Організатори привезли у Коньяк понад 40 найменувань книг різних українських видавництв. Також у рамках фестивалю пройшла наукова конференція, присвячена відомому публіцисту, літературознавцю, правозахиснику Л. Плющу і його творам про мораль і етику в політиці. Ще одним приємним підсумком участі у фестивалі для України стало підписання угоди між видавництвом Gallimard і М. Матіос про видання роману „Солодка Даруся” французькою мовою.

  3. Allan K. Webb

    Романістика: Анатолій Дністровий працює на межі контркультури та міської прози з виразною соціальною та психологічною складовою. Останнім романам притаманна посилена есеїстичність. Дністровий став відомим передусім своєю молодіжною трилогією — романи «Місто уповільненої дії» (2003), «Пацики» (2005, 2011), «Тибет на восьмому поверсі» (2005, 2013). Не меншої популярності набув його роман «Дрозофіла над томом Канта» (2010).

  4. Bert Burton

    У 5-9-х класах, за словами Бориса Жебровського, пропонується продовжити вивчення інформатики, яке учні тепер розпочинатимуть з 2-го класу. Він також зазначив, що «до цього цей важливий предмет вивчався лише починаючи з 9-го класу».

  5. Eric Thompson

    Романістика: Анатолій Дністровий працює на межі контркультури та міської прози з виразною соціальною та психологічною складовою. Останнім романам притаманна посилена есеїстичність. Дністровий став відомим передусім своєю молодіжною трилогією — романи «Місто уповільненої дії» (2003), «Пацики» (2005, 2011), «Тибет на восьмому поверсі» (2005, 2013). Не меншої популярності набув його роман «Дрозофіла над томом Канта» (2010).

Додати відгук

Spam protection by WP Captcha-Free

Читай
Книгарня рекомендує
ТОП
Розгорнути
Мережа книгарень «Є»