Приходь
Календар
Лютий 2018
П В С Ч П С Н
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728EC
Спілкуйся
Опитування

Мій улюблений формат заходів у Книгарнях "Є"

Дивитися результати

Завантаження ... Завантаження ...

Навіщо комусь знати чужі родинні історії?

8 лютого в Книгарні «Є» на Лисенка говорили про родинні історії та художне письмо.

Учасники Є-розмови Оксана Плаксій, Олег Коцарев та Вікторія Амеліна міркували про те навіщо комусь знати чужі родинні історії. Чи є вони унікальним матеріалом для автора, адже він може робити з ним, що хоче? Чи це завжди «скелети в шафі»? Чи варто їх озвучувати публічно?
Олег Коцарев говорив про власну книгу «Люди в гніздах» як про результат препарованого матеріалу, а не класичний сімейний роман. Вікторія Амеліна натомість говорила про свій романі «Дім для дома» як про роман, в якому маже все художній вимисел.
Кожна родинна історія містить у собі якусь таємницю, щось «неправильне». Оксана Плаксій поставила питання: «Неправильними є люди чи загальне тло? (наприклад, сповнене трагедіям ХХ ст.)». Вікторія Амеліна розповіла, що спеціально сконструювала «неправильні» історії, щоб показати, що неправильності немає, адже через історії маленьких людей проговорюється велика історія. Олег Коцарев припустив, що думка про неправильність породжена ідеалістичною традицією про «золотий час», а людина завжди існує в доволі дивних обставинах.
Учасники розмови зійшлися на думці, що чужі родинні історії перестають бути чужими і хай навіть в почасти вигаданих історіях читач впізнає ситуації, що цілком могли мати місце в минулому. А відчуття причетності до минулих подій та людських доль утворює спільне бачення світу.

Додати відгук

Spam protection by WP Captcha-Free

Читай
Книгарня рекомендує
ТОП
Розгорнути
Мережа книгарень «Є»