Приходь
Календар
Грудень 2016
П В С Ч П С Н
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Спілкуйся
Опитування

Мій улюблений формат заходів у Книгарнях "Є"

Дивитися результати

Завантаження ... Завантаження ...

Нація як проект культури

Ентоні Д. Сміт. Культурні основи націй. Ієрархія, заповіт і республіка. Наукове видання. — К. : Темпора, 2010. — 312 с.

Нація існує як пам'ять культури. Таке спостереження виринає після прочитання монографії Ентоні Сміта «Культурні основи націй. Ієрархія, заповіт і республіка». Для західного читача Сміт — класик світової антропології, політології та історії. Ця книжка постала в результаті обговорень на щорічній конференції Товариства досліджень етнічної належності й націоналізму при Лондонській школі економіки 2004 року. Треба зазначити, що Лондонська школа економіки — один із найпрестижніших і найпотужніших інтелектуальних центрів Великої Британії. В чому ж важливість цієї праці, яка не претендує на галасливий статус «інтелектуального буму»?

Річ у тому, що монографія Е. Сміта узагальнює колосальний історичний, археологічний, політичний матеріал про те, коли все ж таки виникли нації. В сучасній історичній думці існують два рівноправні питання: «Що таке нація?» і «Коли виникає нація?». Перше питання — онтологічне, воно змушує нас розібратися в самій суті явища. Але насправді саме друге питання і може розставити всі крапки над «і», оскільки дає часову панораму, а на великій часовій відстані тільки й можна розгледіти зародки, витоки національної самосвідомості. Нація для Е. Сміта — історико-культурний проект. Нація не може існувати без землі (території), культури, пам’яті. З першого розділу дослідник говорить про дві традиції щодо визначення «нації» як політично-історичного й соціокультурного явища. «Модерністи» прагнуть пов’язати витоки нації лише з новим часом (модерною добою). Натомість є апологети «неоправічності», які запевняють, що нація — продукт давній, нація виникає вже у стародавні часи. Що для пересічного читача дають ці високі наукові дискусії? Одразу скажу, що це дослідження Е. Сміта з першого розділу може видатися занадто академічним, сухим, що ця книжка розрахована передовсім на гуманітаріїв і науковців. Насправді це не так, просто автор виставляє перед читачем вимогу пройти вступну частину, аби сформувати адекватний простір розуміння. Як науковець, він прагне подати історіографію явища, прописати науковий апарат і методологічну перспективу. Все найцікавіше починається далі для тих, хто зможе здолати академічний рубіж у першому розділі.

«Культурні основи націй. Ієрархія, заповіт і республіка» — вже в самій назві сконцентровано основі вузли проблеми «націології». В нашій культурі, на жаль, націологію вважають упослідженою науковою, мовляв, це царина для «національно свідомих» (яких на Сході називають бандерівцями, а у Криму — бидломовними). А на Заході сьогодні проблеми націології вкрай важливі: Європа намагається розібратися зі своєю спадщиною, щоб зрозуміти, наскільки можливим є вписування у свою історію історії раніше колонізованих націй. Чи, може, колонізованими були зовсім не нації, а народності, етноси, племена? Може, саме наявність колонізатора допомогла цим племенам/етносам усвідомити історичну й культурну самобутність? Нація не можлива без соціоісторичного й політико-культурного контексту. Як переконує Е. Сміт, нація апріорно містить усі ці складові. Вона виникає лише тоді, коли є спільна політична система, коли є спільна культура, одна мова і монолітний суспільний устрій.

Усе це сприяє формуванню націй. Це дає підстави «неоправічникам» говорити про те, що нація — проект архаїчний, який виник у часи Стародавнього Єгипту, Месопотамії, Юдеї, Стародавньої Греції тощо. В ті часи було сформовано найважливіше — джерело для самоусвідомлення. Для когось це самоусвідомлення було покладено в прокрустове ложе заповіту (як в Юдеї), для когось — ієрархії (як у Стародавньому Єгипті), для когось — республіки (як у Греції). Таким чином, Е. Сміт підходить до думки, що нація — не світський проект; нація, навіть у найліберальнішому суспільстві, у найдемократичніший час усе одно містить у собі елемент сакрального. Культура сакрального — архаїчна праматерія, праелемент, із якого формується нація.

Дмитро Дроздовський

Додати відгук

Spam protection by WP Captcha-Free

Читай
Книгарня рекомендує
ТОП
Розгорнути
Мережа книгарень «Є»