Приходь
Календар
Спілкуйся
Опитування

Мій улюблений формат заходів у Книгарнях "Є"

Дивитися результати

Завантаження ... Завантаження ...

Читання Максима Волоханя і Василя Пастушини (Вінниця)

Дата події: 28.04.2011 18:00

Книгарня «Є» та Вінницький Дім поета запрошують Вас на поетичні тандем-читання Максима Волоханя (Дніпропетровськ) та Василя Пастушини (Бар-Вінниця-Львів), які відбудуться 28 квітня.

Початок – о 18:00.

Карта молодої української поезії строката як географічно, так і стилістично. Для того, щоб відчути деякі відтінки сучасного літературного процесу, можемо безкінечно перечитувати тисячі текстів сотень авторів. Але краще один раз почути тих, хто творить поезію. У рамках зустрічей Вінницького Дому поета свої тандем-читання проведуть Максим Волохань та Василь Пастушина.

Максим Волохань – молодий дніпропетровський автор. Його дебютна збірка «Майже 9 мегабайт поезії» насичена іронією і добротним нефільтрованим потоком образів. Можливо, саме тому вона вже витримала перевидання, а отже, еволюціонувала разом зі своїм автором.

Василь Пастушина – ще молодший і зовсім не дніпропетровський автор. Уродженець столиці Барської конфедерації, віднедавна – пілігрим між Вінницею-Києвом-Винниками-Львовом. Видав дві поетичні збірки: «Дівчино, дівчино, де твої крильця?..» та «Паперова зозуля».

Хто сильніший? Хто кращий? А може, взагалі не варто поетам битися? Що з того вийде – побачите на власні очі.

***
Адреса книгарні «Є»:
просп. 50-річчя  Перемоги, 26.
Вхід вільний.

Медіапартнер — тижневик «Український тиждень».

Один відгук

  1. К. Хтотам

    Волохань та Пастушина — на 9 мегабайтів матірщина

    листик

    [info]katrinka10

    30 апреля, 0:12

    28 квітня в книгарні «Є» проходив поетичний вечір дніпропетровського поета Максима Волоханя. З презентацією книжки «Майже 9Мб поезії».

    Потрапили члени літклубу «Соврємєннік» трохи з запізненням, тому ледь вловили поетичні рядки спеціального гостя з нашого вінницького інституту філології та журналістики Василя Пастушини. Вловили, то вловили, а от второпати не встигли, що саме він читає?

    Далі знову читав Максим. Файно читав, натхненно. Аудиторія книжки (вони там на полицях розставлені – неважко дотягнутися) майже не переглядала, ловлячи кожне нове звершення автора. Серед яскравих картинок і не менш яскравого стьобу, розливались буйним квітом потоки високо і не дуже художнього мату: курва, сука, сортир (упс, не зовсім мат, але В. В. Путіном попахує). Та краще я процитую, ясна біойогурт!

    Ми кохались в порожніх квартирах

    ми пили чай з гранчастих стаканів

    заливались портвейном в сортирах

    і не вимикали за собою кранів.

    А за це автора мало не побив бармен на презентації в Чернівцях (підозрюю, за расизм – ну хіба може бог бути негром?) А мені таки сподобалось: у божого творіння є почуття гумору:

    Ніколи не кажи Богу дякую

    бо він чує всіх

    нащо зайвий раз відволікати

    ***

    Коли ти помреш

    твоя душа здійметься в небо

    і Бог буде розглядати

    твою забруднену за життя душу

    а потім відправить її у пральну

    бо у Бога є тайд та почуття гумору

    ***

    Європейський футбол краще азійського

    бо Будда надто товстий щоб обіграти Христа

    ***

    Душа це частина Бога

    і вона важить 21 грам

    значить на Землі більше

    мільйона тон Бога

    а ми дурні шукаємо його на небі

    ***

    Понад хмарами завжди сяє сонце

    і якщо Бог там живе

    то він точно темношкірий

    ***

    Коли потрапиш на небо

    і побачиш Бога

    то скажи йому

    відсип трохи

    і він відсипе 21 грам

    цього достатньо щоб повернутись.

    А ще Бог міг бути шахтарем – вони теж чорні після робочого дня:

    Їх серця такі ж чорні

    як і їх легені

    їх душі прозорі

    а очі навіжені

    В цих краях все завжди

    було непорушно

    тут живуть і помирають

    однаково відчайдушно

    а двори замість собак

    охороняють гієни

    тут вірять в єдиного бога

    в бога Донбас Арени.

    А це – точно не Бальзака. Чи Оноре диктує Максу вірші з Іннету?:

    Знаєте

    як казав Бальзак

    а хрін його знає

    як він казав

    але це абсолютно

    не суттєво.

    Суттєва лише поезія

    поезія котра варта

    ваших душ

    душ

    котрі колись

    потраплять в Інтернет

    А тут — таки гарно:

    А коли настає ранок,

    то ніч просто допивають,

    ніби залишок вже охололої кави.

    ****

    Німфи приходять дивно

    навіть наївно

    якось під ранок

    ніби з-під крану

    холодна вода

    з присмаком кави

    Німфи приходять

    лише для забави.

    Та ненадовго. Через деякий час у німф виникають мовні питання. Сирбор: сидів автор в донецькому Макдональдсі, де до нього по черзі підходили офіціантки з питанням: «Якого Х розмовляєте незрозумілим язиком? " От підійшла третя:

    Не пройшло і 5 хвилин,

    як на нас атомною бомбою

    звалилась інша, охоча до питань

    офіціантка:

    „А ви нє із Львова будєтє?”

    Цього разу я тупо махнув макітрою,

    бо боявсь, що мої знання з географії

    виплеснуться і детально розкажуть їй

    куди треба йти.

    І ось я сиджу і думаю,

    і навіщо сюди я приперся?

    Їм тут лайно,

    а міг би піти

    і москалям всипати перця!

    Перцю москалям автор в той час не досипав, але з штанини витягнув… паспортину (довга віршина – пародій вершина) :

    Я стяв і срав на бюрократію!

    Я би випорожнився на депутатів!

    Я би вичавив все, що їв на сніданок

    на їхні дебелі мандати!

    Але є лиш один документ,

    що для мене має значення.

    Це маленька книженція,

    моя паспартина,

    така собі, з кльовим написом,

    з написом „УКРАЇНА”

    І можливо хтось скаже,

    що то таке?

    Що за куйовбджена книжка?

    Та я відповім,,

    що в той книжки своє,

    своє неймовірне призначення!

    Бо коли я по вулиці йду

    і сміюсь,

    а на мене пре п’яна скотина.

    Я достаю із гуцульських штанів

    чудову свою паспортину,

    і прокричу,

    що пишаюсь я тим,

    що я громадянин УКРАЇНИ!

    І чому лише на таких креатилинів не нападають НЛини?

    З самого дитинства було цікаво

    чому прибульці нападають

    тільки на Америку.

    Американці завжди

    десь за дві години

    перебивали всіх, так

    що ті не встигали навіть

    долетіти до України.

    …Час йшов – я зростав,

    і зрозумів одну істину –

    прибульці не прилетять

    в Україну — ми їм

    нафіг непотрібні,

    як, в принципі, й американці,

    але там хоч є, що руйнувати,

    не те, що у нас.

    …коли-небудь

    вони прилетять,

    врешті-решт переб’ють

    до бісової матері

    цих американців,

    і долетять до України,

    а ти стоятимеш

    десь на кордоні, біля Чопу,

    з тисячами інших,

    чекаючи на них

    з величезним транспарантом:

    “Welcome to the UA”

    Якщо ви, так як і я, захопились виловлюванням перлів, можете продовжити це тут: www.virsh.com.ua/poems/20832

    Потім виступив Василь Пастушина. Тут я потягнулася за книжкою з замками Середньовічної Європи. Не запам’ятала нічого, що б хотілось процитувати. Хоча ні, один вірш таки заставив замислитися. Про дівчину, яку побачив вперше в поїзді, а вона дихала на нього міддю і перегаром, а через 2 години заявила, що вагітна. Чи то придумали супер-пупер тести, чи дівчина – горілчаний екстрасенс?

    Під кінець Максим Волохань організував аукціон, де ціна його збірки зросла з 20 до 60 гривень. Якраз вистачить на обід в Мак-Дональдсі, курва Муза!

Додати відгук

Spam protection by WP Captcha-Free

Читай
Книгарня рекомендує
ТОП
Розгорнути
Мережа книгарень «Є»